Особливості богослужіння.

Свято Успіння має 1 день передсвяття і 9 днів посвяття. Віддання його здійснюється 23 серпня (5 вересня). Святу передує двотижневий (Успенський) піст з 1 (14) по 14 (27) серпня. У деяких місцях заради особливого пошанування свята здійснюється особлива Служба похованню Богоматері (особливо урочисто торжественно – в Єрусалимі, в Гефсиманії). Особливість її полягає в тому, що вона здійснюється за подобою служби Утрені Великої Суботи і включає читання 17-ї каризми («Блаженні непорочнії»). На Сході і на Заході у цього свята різні назви. Греки стали називати його «koimesis» – «занурення в сон» (церк.-слов. – Успіння). На Заході закріпилось латинське слово «assumptio» — «взяття», «прийняття».

Богословська характеристика.

Святі Отці Церкви висловлюють у своїх писаннях радість з приводу всеславного Успіння Пречистої Діви й упоминають християн, щоб цей день святкували зі щирою радістю і глибокою пошаною до Пренепорочної Матері Христа Бога нашого. «Браття милі, - говорить св. Августин в своїй проповіді на празник Успіння Пресвятої Богородиці, - нині для нас настав великий день, що перевищує всі празники Господніх святих, день святий, у який ми віруємо - всенепорочна Діва, довершивши земне життя, була прийнята до небесної хвали. Тому хай радується і веселиться весь світ Її всеславним Успінням, бо було б невідповідним, якщо б день, такий прекрасний серед усіх празників тієї, через яку Сотворитель світу став нашим Спасителем, мав би минути без надзвичайних ознак радости». «Нині, - говорить св. Йоан Дамаскин - свята і жива скинія живого Бога, яка містила в собі свого Сотворителя, дісталася на спочинок у нерукотворний храм Господній. Радується Давид, отець Її роду, ангели разом з ним оточують Її, архангели почитають Її, сили прославляють, господства радуються, начала веселяться, власті одухотворюються, престоли торжественно співають, херувими величають Її, а серафими голосять їй хвалу. Небесний рай нового Адама (Христа), де викорінено всяке прокляття, а посаджено дерево вічного життя, в якому стала прикрита наша духовна нагота, удостоївся стати житлом життя вічного».

У пустельників Палестини був звичай збиратися у найближчому монастирі на свято Пасхи, Різдва Христового і Успіння Божої Матері. Опісля, попрощавшись одне з одним, узявши із собою Причастя, вони знову йшли вглиб пустелі. Якщо хтось не з’являвся на ці свята в церкві, то братія вважала, що він важко хворий або відійшов до Господа. Смерть Матері Божої називається Успінням на знак того, що Вона нібито заснула на якусь хвилинку, а тоді, наче сон, отрясла з очей мертвотність гробу, побачила безсмертне життя і Господню славу.

Почитання Святих.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія свята.	\|	Місячний (нерухомий) цикл: свята святих

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.