Розподіл інтелекту в популяції

Психічні вади виявляються у вигляді затримки розвитку різних сфер психічної діяльності — моторної, пізнавальної, емоційно-вольової, мовної — з раннього віку внаслідок уповільнення дозрівання відповідних структур головного мозку.

Діагностування затримки психічного розвитку можливе з перших місяців життя. В одних випадках на перший план виступає затримка розвитку емоційної сфери, в інших — незначна затримка розвитку інтелекту.

Уповільнення дозрівання психічних функцій може варіювати від легкого ступеня до вираженого. При легкому ступені затримки психічного розвитку формування вікових рухових і мовних навичок, емоційних реакцій, ручних умінь, комунікативних взаємодій та інших нервово-психічних функцій запізнюється в межах одного вікового періоду, при середньому — більш ніж на один віковий період, а при тяжкому — перевищує два вікові періоди.

Причини затримки психічного розвитку різноманітні. На основі загальновизнаної нині класифікації виділяють конституціональну, соматогенну, психогенну та залишково-органічну форми цієї групи спадкових патологій.

Конституціональна форма затримки психічного розвитку характеризується обмеженістю психіки з шаблонним, примітивним мисленням, подібним до дитячого. Але такі хворі нерідко мають гарну пам'ять, значний запас уривчастих знань, за звичних ситуацій ведуть себе правильно.

Соматогенні психічні розлади (підвищена стомлюваність, нестійкий настрій, розлади сну тощо) супроводжують хронічні соматичні хвороби, наприклад, гіпертонічну хворобу, черепно-мозкову травму, інфекцію тощо.

Розлади психіки, викликані дією психічних травм, називаються психогенними. До них належать неврози та психози.

Під залишково-органічними вадами психіки розуміють стійкі залишкові явища перенесеної психічної хвороби. Прикладом може бути розлад мови, що полягає в утраті здатності користуватися словами та реченнями для виявлення думок та почуттів. Це порушення виникає внаслідок ураження певних зон кори та підкіркових структур головного мозку.

Дослідження, спеціально присвячені ролі генетичних чинників у затримці психічного розвитку, майже відсутні, бо ці патології позбавлені тяжкого, грубого характеру, трапляються в різних за набором і ступенем прояву поєднаннях. До того ж вони стосуються переважно вищих психічних функцій, механізми передачі яких від покоління до покоління вивчені недостатньо.

Генетичні чинники, поза сумнівом, істотні у разі конституціональних форм затримки психічного розвитку. Підтвердженням цього є повторення у кількох поколіннях характерних ознак статури та особистості.

Роль спадкових чинників при соматогенній психічній патології зазвичай визначається основним соматичним захворюванням.

Найбільшу роль генетичні чинники відіграють у разі залишково-органічних порушень психіки.

Розглянуті вади психічного розвитку характеризуються оборотністю багатьох розладів, тобто відносно сприятливим прогнозом. В одних випадках така затримка може з часом повністю зникнути, в інших може зберігатися деяке недорозвинення тієї чи іншої функції або відбутися компенсація іншими функціями. В деяких випадках залишаються прояви мінімальної мозкової дисфункції, а також такі розлади, як синдром дефіциту уваги, специфічні розлади шкільних навичок.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Затримка психічного розвитку.	\|	Дитячий аутизм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.