• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Базові структури алгоритмів

При конструюванні алгоритму кожну вказівку можна подати у вигляді трьох типів простих вказівок, так званих базових алгоритмічних структур: слідування, розгалуження, повторення.

1. Слідування
   Запишемо простий алгоритм обчислення квадрату деякого числа:

Програма на Паскалі починається із заголовка, далі роз­міщується описова частина, в якій визначаються дані, що ви­користовуються в програмі, а після цього — тіло програми або програмний блок (блок операторів), що містить опера­тори для перетворення даних.

Загальний вигляд програми:

program ім'я програми;

uses {список програмних модулів, що використовуються};

label {список міток};

const {список сталих величин - констант};

type {описи нестандартних типів даних};

var {описи змінних, що використовуються в

програмі};

begin {позначення початку програмного блоку}

{програма - послідовність операторів}

end. { кінець програми}

Ім'я програми складається не більше як з 8 символів. Воно починається з літери і містить латинські букви, циф­ри й знаки підкреслення. В імені програми не використову­ються зарезервовані слова, такі як begin, end і т. д. Програ­ма починається зі слова programі закінчується словом endіз крапкою. Оператори, заголовок програми, описи типів та змінних закінчуються крапкою з комою.

До описової частини програми входять розділи міток label,констант const,нестандартних типів даних typeі змінних var.Основним із них є розділ змінних var.У ньому вказуються імена змінних, що використовуються в про­грамі, та їх тип. Для числових даних використовуються ос­новні описувачі типів integer(цілий) і real(дійсний). Наприк­лад, якщо у програмі використовуються дві цілочислові змінні і,) та одна дійсна х, то тоді розділ змінних може мати вигляд

var i,j: integer; x: real;

Імена змінних одного типу пишуться через кому, потім після двокрапки вказується їх тип. Опис кожного типу закінчується крапкою з комою. Коли при перекладі на мову машинних кодів транслятор зустрічає опис змінної, він відводить для цієї змінної ділянку пам'яті і ставить у від­повідність до імені змінної адресу першого байта ділянки.

Програмний блок містить послідовність команд для реа­лізації алгоритму розв'язування задачі.

Для введення даних у комп'ютер і виведення їх викори­стовуються відповідно процедури введення і виведення. Процедура введення поміщає значення змінної, яке вводить­ся, у відповідну ділянку пам'яті. Процедура введення має вигляд

read(список імен);

При виконанні процедури read (читати) програма зупи­няється і чекає доти, доки користувач набере на клавіатурі число і натисне Enter. Якщо список введення містить кілька імен, то для кожного треба ввести своє значення. Числа, що вводяться, відокремлюються пропуском чи комою або після кожного натискується Enter. Наприклад, процедура

read (і,j);

потребує введення двох цілих чисел. Після виконання цієї процедури курсор на екрані дисплея знаходиться в кінці останнього числа і не переходить на новий рядок. Щоб після введення даних курсор на екрані дисплея переходив на новий рядок, треба використовувати процедуру

readln(список імен);

Переглядів: 747