• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кількість та частка міського населення у світі

На сьогоднішній день, за даними ООН найбільш урбанізованими регіонами є Південна Америка (82% осіб, що проживають в містах), Латинська Америка і Карібський басейн – 80%, Європа – 73%, тоді як Африка і Азія поки залишаються територіями з переважно сільським населенням: відповідно 40% і 48%. Є міські жителі. Однак саме тут міське населення зростає найбільш швидкими темпами і, за прогнозами, в 2050 році складе 56% та 64% відповідно.

Сільське населення, згідно даних ООН, почало сповільнювати своє зростання з 1950 року і, як очікується, посне складати через декілька років. Зараз воно складає приблизно 3,4 млрд. осіб і знизиться до 2050 року до 3,2 млрд.

На противагу сільському населенню, з 1950 року міське виросло з 745 млн. до 3,9 млрд. В 2014 році а подальша екстраполяція цієї тенденції показує, що до міського населення добавиться 2,5 млрд. До 2050 року і, майже, 90% цього зростання відбудеться за рахунок Азії і Африки.

Майже половина міського населення живуть відносно невеликих містах (до 500 000 осіб) і лише одна восьма місцян проживають у 25 мегаполісах – десятимілльонниках. Якщо півстоліття назад більшість таких міст знаходились у розвинених країнах, то ттонер – у країнах що розвиваються.

В 2007 році вперше в історії міське населення землі і перевищило населення світу

міський сільський

Рис. 1. Міське і сільське населення світу з 1950 по 2050

Самий швидкий процес упбанізації відбувся за останні шість десятиліть - тенер (в 2014р.), в містах вже проживають 54 населення і тенденція до збільшення його частки продовжує зростати.

Слід відмітити нерівномірність зростання урбанізації, у різних регіонах: її рівень в Латинській Америці, країнах Карібського басейну та Північної Америки та Єворпі – досить високий і тому темпи сповільнюються то основний приріст забезпечується Африкою і Азією.

Різноманітні темпи зростання міського населення відображені в наступному рисунку:

Рис. 2.

В 2014 р. Лише 16 країн мали ступінь урбанізації нижче 20% серед яких (з населенням більше 10 млн) були Ефіопія, Бурунді, Малаві, Нігер, Південний Судан, Уганда, Непал та Шрі-Ланка. Як передбачується, до 2050 року міське населення цих країн виросте в два рази. Навпаки, 59 країн мають відсоток міських жителів понад 80%, серед яких є майже повністю урбанізованими такі як Бельгія (98%), Японія (93%), Аргентина (92%), Нідерланди (90). До 2050 року кількість таких країн нараховуватиме 89 одиниць

Рис. 3. Темпи зростання міського населення різних регіонів між 1950 і 2050 рр.

Як видно з рисунку 6, темпи урбанізаціїзнижуються у всіх регіонах, що можна пояснити зростаючим вичерпанням природного резервуара її поповнення – сільськими жителями.

Якщо вислідкувати зростання урбанізації країн у залежності від рівня життя то рисунок 5 свідчить про те, що країни з самим високим рівнем мали найнижчі темпи, тоді як швидше усього урбанізація збільшувалась в країнах з рівнем доходів вище середнього. Разим з тим, країни з рівнем розвитку нижче середнього та низьким характерезуються неухильними темпами росту урбанізації на протязі100 років (разом з прогнозами до 2050 р.).

На темпи світової урбанізації наразі впливають, як вже відмічалось розміри сільського населення, особливо в Азії та Африці в яких прошиває 90% світового аграрного населення. Основна його частка припадає на декілька країн – Індію (857 млн), Китай (635 млн.) що складає 45% усього населення цього типу. Ще три азійських країни – Бангладеш, Індонезія і Пакистан нараховують більш ніж по 100 млн. кожна. До цієї групи можна приєднати і Нігерію зі 95 млн. сільських жителів та Ефіопію (78 млн.). Цікаво, що саме в цих раїнах Африки Очікуються найбільші темпи приросту сільського населення до 2050 р. і, одночасно його приплив до міст.

Щодо міського населення то, згідно прогнозам ООН, біля 90% зростання міського населення буде забезпечено знову ж таки Азією і Африкою, частка якого буде зосереджена в Азії (52%) і Африці (21%).

Як і сільське населення, міське зосередження в небагатьох країнах. Найбільше в Китаї (758 млн.), Індія (410 млн.) – тобто третина усього міського населення, світу. За ними йдуть: США (263 млн.), Бразилія (173 млн.), Індонезія (134 млн.), Японія (118 млн.), і Росія (105 млн.). Разом ці країни зосереджують більше половини населення урбанізованих територій.

Прогози подальшого зростання міського населення до 2050 року також свідчать про концентрацію приросту в обмеженому колі країн – Індія (404 млн.), Китай (292 млн.), Нігерія (212 млн.). В таких країнах як – ДР Койго, ефіопія, Тонзанія, Бангладеш, Індонезія, Пакистан і США приріст перевищить 50 млн. в кожній. Разом це забезпечить 57 % загального приросту с міського населення землі (2,5 млр). Навпаки, в деяких країнах, таких як японія і Росіяпрогнозується зменшення кількості міських жителів. Очевидно до цієї групи належить і Україна.

Звертає на себе увагу особливе зростання великих міст з населенням понад 1 млн. жителів. У світі кількість агломерацій з 1950 по 2010рр., за даними ООН, які мають понад 10 млн. жителів виросла з 2 до 23, з тих, які мають з 5 до 10 млн. – з 4 до 38, а від 1 до 5 млн. – з 69 до 388. частка у міському населенні відповідних градацій виросла з 3 до 10%, з 3 до 7% і з 17 до 21%, тобто, у світі 38% міських жителів проживають у, містах мільйонниках (див. додатки 1, 2).

Разом з тим чіткий поділ розселення на міські та аграрні території все більше розмивається і втрачається одна з важливих ознак відмінності – спосіб життя. Якщо для відносно малорозвинених країн ще підходить визначення Г. Шабо «Здається, що поняття міста для кожного зрозуміло: ми визначаємо місто, як протилежне місцевості, яка його оточує», то для розвинених країн існує термін «міське не сільськогосподарське»: люди ночують за містом, але працюють у містах. Навіть агровиробництво все більше і більше індустріалізується. Тиск на оточуючий простір все більшої штучності життєвої інфраструктури, зростаючого населення стає все потужнішим. Тому нерідко мова йде про «божевільну урбанізацію світу» і про те, що «зростання урбанізації відбувається у такому ритмі, що географи не знають що і думати». (А. Банер, 2009). Це зростання є особливо потужним у найбідніших країнах. В Африці, міське населення збільшилось в 11 разів між 1950-1997рр. і, зовсім скоро, кожний другий африканець буде жити у місті. Таке прискорення зростання має багато негативних аспектів: руйнування екосистем, збільшення різноманітних ризиків, розростання трущоб і злиденного населення на периферіях міст. Наприклад, середня площа житла на одну людину була у Даккі – 2,7 кв.м., Мумбаї – 3,5, Делі - 6,9, Лахорі – 1,7, Для порівняння: у Великій Британії кожен міський житель був забезпечений житловою площею в 34,8 кв.м а в Австралії – 55,0 [3]. ООН передбачає що, якщо ситуація не зміниться, біля 1,4 млрд. людей зосередитися в бідонвіллях в 2020р. - вже зараз, більш, ніж 40% населення індійських міст живе в цих злиденних зонах.

Різка автомобілізація, яка відбувається тепер в усіх країнах веде до справжнього колапсу, ділового життя слабе – та середньорозвинених країн. Справа в тому, що кардинальна перебудова дорожних комунікацій вимагає величезних інвестицій та багатьох десятиліть. Якщо в США кардинальна переробка міських інфраструктур почалась з 30-х років попереднього сторіччя а в західній Європі – з 60-х років і результат цих несмовірних зусиль дозволив, до певної міри, поліжити трафік більшості міст цих регіонів то міські жителі інших регіонів світу страждають від «пробок) втрачаючи багато часу та дихаючи загазованим повітрям. Так, згідно обстеження дорожних ситуацій у 78 найбільших містах, проведенього компанією Castrol (за даними GPS) самим завантаженим містом у світі була столиця Індонезії Джакарта у якій водій змушений в середньому зупинятись 33240 раз. Друге місце посів Стамбул – 32520, третє – Мехіко – 30840, четверте – Сурабайя (теж Індонезія) - 29880 раз. Чільне місце у цьому негативному ряду займала Москва – 29040 і Санкт-Петербург – шосте місце з показником 26680. Далі йдуть Рим, Бангкок, Гвадалахара, Буенос-Айрес. Самими зручними містами для автомобілістів були Тамперес (6240), Роттердам, Братислава, Абу-Дабі, Брісбен, Антверпен. (4)

Цей процес підсилюється і загальними кращими умовами життя про що свідчить доповідь про хід роботи ЦРТ (Центру розвитку тисячоліття) Світового Банку і МВФ: урбанізація забезпечує більш високі доходи та перспективи кар’єрного росту. «Практично ні одна країна не досягла прогресу без урбанізації а її частка вище 70%, як правило, існує в країнах з високими доходами». Окрім більш високої оплати праці, міста забезпечують кращі і дешевші послуги. Наприклад в Нігерії середня ціна на воду з водопроводу в квартирі складає 182 франки (₤,024) за 1м³, від суспільного фонтану – 534 франки і в сільській місцевості – 926 франків [4]. Далі відмічається що, якщо урбанізація не буде ефективно керуватись, то зростання трущоб може розрушити міста, посилити бідність та знищити її порівняльні переваги.

Значно посилює ці процеси так звана вимушена міграція внаслідок якої більше 70 млн. жителів у світі покинули свої домівки і більшість їх ніколи не повернеться назад через політичні конфлікти, стихійні лиха тощо.

Загальна вартість гуманітарної допомоги для міжнародної спільноти складає не менше ніж 8 млрд. дол. на рік згідно доповіді Міжнародного червоного хреста. У ній підкреслюється все більш «урбанізований» характер переселення біженців. Якщо в 80-х – 90-х роках синонімом переміщення були табори для біженців то тепер щоменше 13 млн. з них живуть у міських районах які забезпечують більш надійний захист. Населення Кабула виросло з 1 млн. жителів в 2001р. до 4,5 млн. в 2010р. такі ж процеси відбуваються в Іраці, Судані, Сомалі, Кенії, Ємені та інших слаборозвинених країнах, що спричиняє повний розвал інфраструктури міст, розрахованої на зовсім іншу чисельність жителів [5].

Отже, міста концентрують інвестиційні можливості та робочі місця, забезпечуючи економічний розвиток та високооплачувані професії, полегшений доступ до благ, сервісу, розташування і, загалом, кращу якість життя, що стимулює міграцію сільських жителів до урбанізованих територій. Усе це сприяє посиленню їхньої економічної, політичної, фінансової, культурної ролі. Наприклад, ВВП Токіо у 2008р. склав 1479 млрд. дол., Нью-Йорка – 1406, Лос Анжелеса – 792; для порівняння: у 2010 р. ВВП Російської Федерації дорівнював 1477 млрд. дол., а Великої Британії – 2259 млрд. дол., України – 180 млрд. дол. [6]. Велетенським обсягом діяльності таких міст відповідає їхня житлова, культурна та ділова інфраструктура. Наприклад, згідно вартості оцінки нерухомості Парижу, вона складає 706,88 млрд. євро. При цьому вартість найбільш відомих історичних пам’ятників міста не враховувалась хоча, за деякими оцінками, якщо була б можливість їх купити, то за Ейфелеву вежу треба було б заплатити 2,8 млрд. євро, Лувр – 7,5, Єлисейський палац – 1,2 млрд.

В Україні теж відмічається домінуюча роль великих міст як по рівню доходів так і по створюваному в них ВВП, про що свідчить таблиця 2:

Таблиця 2.

Переглядів: 3002