Проблемні ситуації

№1. Іллюші 2,5 роки. Він з великим старанням натягує колготки. Важке заняття! Нарешті, після довгих зусиль, колготи майже надіті, але неповністю. Дитина, звичайно, продовжує їх натягувати. Мама зупиняє, як вона говорить, цю «возню», швидкими рухами, не ховаючи своєї роздратованості, старається натягнути дитині колготи. Дитина починає кричати:

– Сам! Сам! Сам!

– Сиди спокійно і не вередуй! Не вмієш, а кричиш «сам».

Чи правильно вчинила мама? Як потрібно розуміти «Я сам» у вихованні дитини? Які трудові самостійні уміння доступні дитині на третьому році життя?

№2. Мати 5-річної Наталки каже: «Наталка в мене працьовита. За яку роботу я не візьмуся вдома, вона завжди тут як тут: прагне мені допомогти. Та яка від неї допомога? Замість допомогти – тільки заважає. А коли і зробить щось, так все одно доводиться переробляти. Вона ще мала і нічого не вміє робити як слід. От і виставляю її до подруг, на вулицю, щоб не заважала».

Завдання

1. Дайте поради матері, як виховувати самостійність у дитини.

№3. Шестирічний Миколка дуже полюбляє майструвати. Якось він вирізав з дерев’яної кори човник. Скрізь на підлозі валялися шматочки кори.

– Миколка, прибери після себе, – сказала мати.

Хлопчик слухняно взяв щітку і почав підмітати, але захоплював тільки кору, а інше сміття лишав недоторканим.

– Чому ж ти не все підмів?

– Це не моє сміття, – спокійно відповів Миколка. Тут втрутилася бабуся:

– Він усе одно не прибере як слід, я потім підмету сама, хай принаймні після себе навчиться прибирати.

Завдання

1. Хто з дорослих був не правий?

№4. Вова (6 років), стикаючись у дитячому садку навіть з незначними утрудненнями, розгублювався і плакав. Якщо в нього не було лави, він голосно кричав і вимагав: «Принесіть мені». Він простягав ноги і казав: «Застібніть мені сандалі». Він незграбний і нічого не вміє робити.

Завдання

1. Поясніть причини такої поведінки хлопчика.

2. Дайте поради батькам щодо виховання самостійності.

№5. Одного разу я була свідком заняття у дитячому садку. Вихователь старшої групи запитала у дітей, чи знають вони де і ким працюють їхні батьки. Ось що я почула:

– Мій тато великий і сильний, він працює вантажником.

– А тато Ігоря робітник.

– Він тимчасово робітник. Скоро він стане директором, – відповів Ігор.

– А мій тато шофер. Він возить людей в автобусі. Важка у нього робота: на кожну зупинку необхідно приїхати вчасно, бо люди можуть запізнитися на роботу, необхідно добре знати маршрут, щоб не заблукати. А ще він повинен дотримуватись правил дорожнього руху. Він іде на роботу дуже рано, коли ми ще спимо, - розповів Саша.

– Моя бабуся так працює, ніби не працює: вона ліфтер. Сидить собі цілий день. Тато каже: за що тільки їй гроші платять!

– А моя мама взагалі не працює. Вона сидить вдома: прибирає, і варить їсти. Ще ходить в магазин чи на базар, пере білизну. А так – не працює.

Завдання

1. Проаналізувати вислови дітей, про що вони свідчать?

2. В якому висловлюванні дітей видно, що дитина знає про професію своїх батьків і гордиться їхньою роботою, поважає їхню працю?

3. Хто погано знає про професію батьків? Соромиться їх професії?

№6. Часто моя подруга каже мені:

– Щаслива! У тебе діти хороші ростуть. А ось у нас син – одне горе. І в кого він тільки вдався? Ледарем росте.

Завдання

1. Чому за однакових умов діти зростають різними: одні працелюбні, чуйні; інші – егоїстичні, заздрісні, зверхні, грубі?

№7. Я мама 3-річного Олега. Мій чоловік вирішив сам зайнятися вихованням сина, зробити його справжнім чоловіком. Він впевнений, що у хлопчика повинен бути чоловічий характер, адже йому скоро три! Час зрозуміти, що няньок у нього немає: сам розкидав іграшки – сам прибери. Умій переборювати себе, навіть коли важко. Малюк на гордість батька, з ним солідарний і, сповнений бажання, відразу кидається робити те, що вимагають. Але іграшок так багато і так хочеться швидше їх порозсовувати куди-небудь, аби не валялися на підлозі, не кидалися в очі. А батько настирливий: іграшка поставлена не на ту поличку. Хлопчику вже зовсім не цікаво ходити по кімнаті, переставляючи іграшки, а батько сидить та покрикує, навіть дратується. Малому стає байдуже, а потім і образливо. Він починає пхинькати, а побачивши невдоволене обличчя батька зовсім розкисає. Батько розчарований, і ще більше розчарований син.

Завдання

1. Чому батька спіткала невдача?

2. Як потрібно було організувати роботу з виховання у дитини трудових навичок в цей період?

Додаток 11

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Любов Забашта	\|	Педагогічні ситуації для батьків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.