ШТАМПОВАНІ МЕТАЛЕВІ КОРОНКИ

Після обстеження хворого, проведеного препарування опорних зубів та
отримання відбитків закінчується перший клінічний етан виготовлення штампованих металевих коронок.

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють робочу та допоміжну моделі, які співставляють у положенні центральної оклюзії і гіпсують в оклюдатор або артикулятор. Так починається лабораторний етап виготовлення металевих штампованих коронок. Після огляду гіпсових моделей проводять гравірування шийок зубів очним скальпелем. Під час цього процесу не допускається поглиблення ясенної борозни, завданням є тільки точно позначити її контури. У разі необхідності міжзубні проміжки розділяють спеціальною пилкою (лобзиком). Хімічним олівцем позначають клінічну шийку зуба (мал. 47).

Отримана лінія буде служити орієнтиром для визначення довжини та ширини краю коронки, а також ступеня її заглиблення у ясенну борозну.

Відновлення анатомічної форми відпрепарованого зуба зубний технік проводить спеціальним моделювальним воском та моделювальним шпателем.

Першим шаром, який нашаровують на культю зуба, наносять розплавлений віск, починаючи від шийки зуба до різального краю, щоб запобігти потраплянню воску у ясенну борозну, що може призвести до зміни розмірів майбутньої коронки. Після нашарування воску починають моделювання анатомічної форми зуба. Обсяг відмодельованого зуба зменшують на товщину металу, тобто на 0,25-0,3 мм (мал. 48).

Після відновлення анатомічної форми зуба воском переходять до виготовлення гіпсового та металевого штампів. Змодельований воском зуб вирізають з гіпсової моделі. Коронкова частина зуба у напрямку поздовжньої осі повинна мати продовження приблизно на довжину двох коронок (мал. 49). Товщина кореневої частини гіпсового штампа повинна точно відповідати профілю поперечного перерізу в ділянці шийки зуба. Звуження або розширення цієї частини

Мал. 47. Гравірування шийки зуба

штампа призведе до виготовлення штучної коронки, яка не відповідає розмірам шийки зуба.

Розмітку гіпсового штампа здійснюють за різними методиками (мал. 50).

Мал. 48. Моделювання анатомічної форми зуба: а — зменшений обсяг воскового шару; б - відмодельована товщина природного зуба

За однією із них, відступивши приблизно на 1 мм від лінії клінічної шийки зуба, яку позначають хімічним олівцем, паралельно до неї роблять канавку глибиною 0,5 мм, яка буде служити орієнтиром для визначення довжини краю металевої коронки. За другою методикою спочатку позначають хімічним олівцем другу лінію, яка знаходиться на відстані 1 мм від першої, і вже потім гравірують канавку, відступивши від другої лінії ще на 1 мм. Перевага цієї методики полягає у тому, що попередньо створюється запас довжини коронки, а це зменшує небезпеку виготовлення вкороченої коронки і таким чином забезпечує найбільшу точність. Потім скальпелем видаляють залишки гіпсу з усієї пришийкової частини, на якій здійснювалася розмітка, надаючи їй однаковий з контуром шийки профіль поперечного перерізу.

За отриманими гіпсовими штампами виготовляють металеві штампи. Для
отримання з металу точної копії гіпсового штампа його спочатку замочують у

Мал. 49. Виготовлення гіпсового штампа: а — позначення шийки зуба олівцем; б —
межі моделюеального воску; в — виділення змодельованого зуба з гіпсової моделі; г
— готовий гіпсовий штамп

Мал. 50. Розмітка гіпсового штампа(пояснення тексті)

воді. У гумове кільце (плашку) діаметром 3-4 см і висотою 4-5 см заливають рідкий гіпс (мал. 51). Вологий гіпсовий штамп, попередньо змазавши тонким шаром гіпсу, виймають і знову вводять у кільце, а потім повністю занурюють у рідкий гіпс так, щоб штамп був розміщений суворо вертикально та по центру гумового кільця. Після затвердіння гіпсовий блок виштовхують з гумового кільця. На двох протилежних боках роблять клиноподібні поздовжні борозенки глибиною 3-4 мм, залишаючи шар до гіпсового штампа не менше ніж 3-5 мм. Поздовжні заглиблення повинні бути орієнтовані суворо до поздовжньої осі гіпсового штампа. Для розколювання гіпсової форми її кладуть на долоню лівої руки, а лезо ножа для гіпсу вставляють у поздовжню борозенку. Важелеподібним рухом розколюють блок і вивільняють гіпсовий штамп. Після вивільнення гіпсового штампа усі частини гіпсової форми складають, вміщуючи її у гумове кільце і заливаючи в нього розплавлений легкоплавкий метал, який розплавляють у спеціальній ложці за температури 65-95 °С; звичайно використовують сплав "Мелот".

Мал. 51. Виготовлення металевого штампа: а - гіпсовий штамп; б – гіпсовий штамп. У гумовому кільці; в — гіпсовий блок разом з гіпсовим штампом; г - розколотий гіпсовий блок; д — заповнення гіпсового блока (форми) легкоплавким металом; в - металевий штамп.

Для кожного зуба відливають 2 штампи, з яких перший буде використовуватися для кінцевого штампування, а другий - для попереднього. Поверхню металевих штампів обробляють палильниками, особливу уваги звертають на ділянку шийки зуба, жувальну поверхню, за необхідності їх обробляють кругами або борами. Підготовлені металеві штампи таким чином готові до штампування коронки.

Зубному техніку необхідно підібрати металеву заготовку у вигляді гільзи,
з якої буде штампуватися коронка. З цією метою стоматологічна промисловість випускає стандартні гільзи різного діаметра та товщини (0,20-0.28 мм).

У разі виготовлення коронок із сплаву золота застосовують диски діаметром 23-30 мм і товщиною 0,25-0,28 мм. Процес підготовки гільзи до штампування складається з добору гільзи, діаметр якої відповідав би коронці зуба, з таким розрахунком, щоб вона з деяким зусиллям натягувалася на металевий штамп. Якщо гільз відповідного діаметра немає, тоді використовують для їх протягування (зменшення у діаметрі) апарат "Самсон".

Для отримання гільзи відповідного діаметра стандартну заготовку вставляють навпроти певного отвору матриці і протягують за допомогою пуансона, переводячи гільзу з одного отвору до другого, добиваючись таким чином потрібного діаметра.

Багаторазові протягування гільзи через отвори призводять до зміни структури металу, утворюється так званий наклеп. Для його зняття гільзу необхідно термічно обробляти кілька разів. Стальну гільзу прожарюють до температури 1100 °С до появи солом'яно-жовтого кольору і швидко охолоджують у воді. Цим досягається фіксація найстійкішої структури її.

Провівши весь комплекс підготовчих робіт, зубний технік розпочинає попередню штамповку коронки. Для цього використовується ковадло,
свинцева основа та молоточки — мідний для сталі, роговий — для сплаву золота. Приблизної форми найбутній коронці надають спочатку на ковадлі. Потім, надягнувши гільзу на штамп з легкоплакого металу № 2, її оббивають молоточком, наближуючи до форми штампа; удари молоточка необхідно спрямовувати на найвипукліші ділянки гільзи, поступово переміщуючи їх у бік шийки зуба; у металі проявляться складки. Для цих цілей можна використати свинцевий брус, у якому створити ложе і провести попередню штамповку різальної або жувальної поверхні.

Ударами молоточка по гільзі останній надають приблизну форму майбутньої коронки добиваючись щільного прилягання до всієї поверхні металевого штампа. На цьому закінчується попереднє штампування коронки, якепроводиться тільки на другому металевому штампі. Перед завершальним штампуванням попередньо виготовлену коронку знімають з металевого штампа шляхом розплавленим останнього, а коронку піддають термічній обробці.

Завершальне штампування може бути внутрішнє, зовнішнє і комбіноване.
Найпоширенішим методом, хоча й не найточнішим, було зовнішнє штампування, ідо здійснювалося в апараті Паркера.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕТОДИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВКЛАДОК	\|	ЗОВНІШНЄ ШТАМПУВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.