Ніцшеанство

Неореалізм

Стильова течія в українській літературі 20-х років ХХ ст. Представники: Г.Косинка, В.Підмогильний, Є.Плужник, Б.Антонечко-Давидович. Простежується і пізніше, зокрема, у прозі Г.Тютюнника. Основою неореалізму є класичний реалізм, характерними ознаками – відмова від лінійного наслідування дійсності, додання аналітичності та ліричності.

Неоромантизм

Стильова течія модернізму в українській літературі початку ХХ ст. Леся Українка називала його “новоромантизмом”. На відміну від класичного романтизму, який проголошував розрив між дійсністю та ідеалом, неоромантизм вважав за можливе їх поєднання завдяки силі волі людини, її потягу до втілення мрії, здійснення неможливого. В українській літературі неоромантизм виявився у драматургії Лесі Українки, творчості митців “Pозстріляного відродження” (О.Влизько, М.Йогансен, Ю.Яновський) та “празької школи” (О.Ольжич, О.Теліга), в романі “Тигролови” І.Багряного. У зарубіжній літературі він виявляється в творах Р.Кіплінга, Р.-Л.Стівенсона, Г.Ібсена, Е.-Л.Войнич, Дж.Лондона, К.Гамсуна, М.Гумільова.

Ніцшеанство

Філософія Ф.Ніцше. В літературі широко втілились 4 його концепції:

- поєднання в людині “аполонівського” (логічного, раціонального) і “діонісійського” (темного, інстинктивного) начал, відповідно – 2 типи мистецтва: базоване на логіці і на відчуттях, інстинктах;

- волюнтаризм, звеличення людської волі та вольового індивіда як “двигуна історії”;

- “смерть бога”, тобто криза суспільних цінностей всієї європейської культури від епохи Ренесансу.

- концепція надлюдини – мети людського існування, наступного кроку у вдосконаленні людини.

Слід відрізняти філософію Ніцше від міфів, створених навколо неї. Ніцшеанство не є ні фашизмом, ні расизмом, це вчення про нові цінності і про вдосконалення людини шляхом зміцнення духу і волі. В українській літературі елементи ніцшеанства бачимо в творах О.Кобилянської, особливо – у волюнтаристичній поезії “празької школи” (О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюк).

“Нова генерація”Літературне угруповання, третя видозміна об’єднань українського “лівого фронту” мистецтва після Аспанфуту і Асоціації комуністичної культури (АСКК). Існувало з 1927 по 1931 рр. у Харкові навколо однойменного журналу. До нього входили: футуристи Гео Шкурупій, Гео Коляда, Л.Недоля; молоді поети О.Влизько, Едвард Стріха; також приєдналися художники В.Меллер, Дан Сотник, К.Малевіч. Ідейні погляди: авангардизм, інтернаціоналізм, опозиція до ВАПЛІТЕ та “неокласиків”.

“Нова дегенерація”Літературне угруповання. Виникло в 1992 р. в Iвано-Франківську. До складу входять С.Процюк (нар. 1964 р.), І.Ципердюк (нар. 1969 р.), І.Андрусяк (нар. 1968 р.). У творчості спираються на український авангард 20-х рр. (на що вказує і назва), для них характерні повстання проти колоніальної свідомості, руйнування міфів і стандартів через епатаж, іронію та самоіронію, сарказм.

Нью-Йоркська групаЛітературне угруповання українських еміграційних письменників, виникло в середині 50-х рр. Назву отримало від місця проживання її ініціаторів, але його члени проживали в різних країнах Америки. Його можна розглядати як складову ОУП “Слово”. В творчості орієнтувалися на поетику модернізму, зокрема, сюрреалізму, відхід від традиційних норм та засвоєння нових течій світової літератури. Поезію Нью-Йоркської групи можна охарактеризувати як українську за мовою та частково за темами, і західну за поетикою, оскільки більшість її учасників покинули Україну ще в дитинстві чи були емігрантами в другому поколінні (поетеса П.Килина взагалі не була українкою).

До складу входили: Б.Бойчук, Е.Андієвська, Ю.Тарнавський, В.Вовк, П.Килина, Ж.Васильківська, пізніше – “молодше покоління”: Ю.Коломієць, О.Коверко, М.Царинник, Р.Бабовал, М.Ревакович. Група не формалізована, не випускала жодних маніфестів, не приймала програмних документів. Сьогодні продовжують творити Е.Андієвська, М.Ревакович, Ю.Тарнавський.

Образ художнійОсоблива форма естетичного освоєння дійсності та її моделювання в творі. Образ – не копія дійсності, а її творення. Створюючи образ, письменник передає свої почуття і намагається викликати їх же у читача. Образність – найхарактерніша особливість художнього відтворення дійсності. Головними у творі є образи-персонажі, допоміжну функцію підіграють образи-картини природи, образи-речі і образи-емоції. Образом-символом називають такий художній образ, який має алегоричний або символічний зміст. Словесні образи – такі слова і вирази, яким властива картинність, яскравість, емоційна забарвленість (тропи). Образи також поділяють за органами сприймання: зорові, слухові, дотикові, смакові, запахові.

ОУП “Слово”Об’єднання українських письменників “Слово”. Літературне угрупованняукраїнських письменників в еміграції. Існує з середини 50-х рр., офіційно – з 1957 р. “Слово” є продовжувачем основних принципів Мистецького Українського Руху (МУРу). Продовженням "Слова" можна вважати Нью-Йоркську групу.

Пантеїзм Давнє язичницьке світовідчування, в якому Бог бачився втіленим у природі, у всіх оточуючих речах, “розсіяним” у всьому світі. Звідси – повага до природи, особливе відчуття її “благодаті”. Пантеїзм відобразився у творчості Г.Сковороди, П.Тичини.

“Плуг”Спілка селянських письменників, літературна організація. Заснована в 1922 р. у Харкові. Ініціаторами створення були С.Пилипенко (він же – лідер та ідеолог організації), А.Панів, І.Сенченко, Г.Коляда, до складу входили також Д.Бедзик, А.Головко, Наталя Забіла, П.Панч, О.Ведміцький та ін. (в “кращі роки” об’єднував до кількасот письменників). “Плуг” був більше адміністративною, ніж літературною організацією. Його ідейною базою була “змичка села з містом”, “червона просвіта”, масовізм. Художньої платформи не виробили, але під впливом критики зверталися здебільшого до реалізму, часто спримітивізованого. У період літературної дискусії 1925-28 рр.

“Плуг” був опонентом ВАПЛІТЕ й активно критикувався за низьку художню якістю його творів, що спричинило “чистку” його рядів. “Плуг” був найближчим до офіційної ідеології і вкрай заангажованим, проте відіграв безперечно позитивну роль як “кузня кадрів” – з нього вийшли багато молодих літераторів, які поповнювали “Гарт”, ВАПЛІТЕ, ВУСПП, “Нову генерацію”, “Молодняк”. Припинив існування в 1932 р.

Поема
Віршований ліро-епічний твір, в якому зображені визначні події та яскраві характери. Для поеми характерні ознаки епосу: сюжет, дійові особи; лірики – увага до переживань. Типовий приклад – "Гайдамаки" Т.Шевченка. Також поемами називають віршовані ліричні твори великого обсягу ("Кавказ" Т.Шевченка), в давнину поема була епічним твором ("Іліада" та "Одіссея" Гомера).

Стосовно сучасних творів замість терміну "епічна поема" вживається "роман у віршах" ("Маруся Чурай" Ліни Костенко). Іноді поемами називають прозові романи, що є широкими епічними полотнами ("Мертві душі" М.Гоголя).

ПорівнянняПростий троп, пояснення одного явища через подібне за допомогою єднальних сполучників як, мов, наче, ніби: "і в рояля холодні клавіші, білі-білі, немов зима" (Г.Чубай). Іноді сполучник опускається, в такому випадку порівняння наближається до метафори ("доба – вовчиця" (О.Ольжич)). Значна кількість порівнянь має фольклорні корені ("дівчина, як калина", "хлопець, як явір").

ПостмодернізмЗагальна назва сукупності літературних тенденцій другої половини ХХ – початку ХХІ ст., що виникли після модернізму. Постмодернізм став реакцією на ідеологічну кризу гуманізму після Другої світової війни, також увібрав авангардистську “втому від культури”, пересиченість культури (“все вже написано”).

Ідейні риси: історична іронія; зневіра в прогрес; ідея циклічності часу і вічної повторюваності; зневіра в будь-яку ідею, яка бачиться знаряддям маніпуляції; відчуття пересиченості західної цивілізації. Риси поетики: інтертекстуальність (творення свого тексту з чужих); колаж і монтаж (“склеювання” різнорідних фрагментів); гра з часом, з історією; широке використання алюзій; іронія, яка пронизує весь твір; тяжіння до прози ускладненої форми (романи з “вільним” розташуванням розділів).

Першим постмодерністом вважається Гюнтер Грасс (“Бляшаний барабан”, 1947 р.). Визначні представники: У.Еко, Х.Л.Борхес, М.Павич, М.Кундера, П.Зюскінд, В.Пєлєвін, Й.Бродський, Ф.Бегбедер. В українській літературі (як і в російській пост-СРСРівській) постмодернізм став реакцією на диктат соцреалізму, органічно поєднавшись з неоавангардизмом. Представники: Ю.Андрухович, О.Ірванець, Ю.Іздрик, Т.Прохасько.

“Празька школа”Умовна назва (термін В.Державина) групи еміграційних українських поетів, що мешкали у Західній Європі (здебільшого в Празі та Подєбрадах) міжвоєнного періоду. Група не була формалізована, проте ідейно-художні засади творчості її членів дуже подібні. До складу входили: Є.Маланюк, О.Ольжич, Ю.Дараган, О.Теліга, О.Стефанович, Ю.Липа, Н.Лівицька-Холодна, Ю.Клен, О.Лятуринська. Натхненником групи був ідеолог українського націоналізму Д.Донцов. Пізніше, в процесі творчого зросту, дехто з митців виходив з-під його впливу, дискутував з ним, залишаючись, проте, вірним засадам творчості. Прикметні риси творчості: історіософізм, філософізм, волюнтаризм, національний пафос, заангажованість ідеєю націоналізму, але й висока мистецька якість творів, поєднання неоромантизму і класицизму.

Притчевість Риса художнього твору (здебільшого великої прози), введення до нього рис притчі (алегоричності, коли сюжет підпорядкований моралі, а зображувані події – “декорації”, підпорядковані авторському задуму). Зовнішній сюжет притчового твору часто алогічним, бо головна увага прикута до внутрішнього. Риси притчевості бачимо у творах А.Камю, Ж.-П.Сартра, Ф.Кафки, в українській літературі – В.Шевчука, Д.Павличка, Л. Костенко.

“Пропала грамота”Літературне угруповання, створене у 1991 р. Склад: Юрко Позаяк , Віктор Недоступ, Семен Либонь. Творчість перебувала в ключі літературного процесу кінця 80-х – початку 90-х рр. Їй притаманні риси неоавангардизму, бурлеску та травестії.

Псевдомистецтво Умовна “біля-літературних” творів, у яких ідеологічний бік нівелює художній – агітки, “плакати”, різного роду замовлені вірші. Особливо поширене в добу СРСР. Головне для нього – виконання офіційних догм, заангажованість та шаблонність.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання	\|	Реалізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.