Загальна характеристика підкласу Променепері.

До цього класу належить близько 90% усіх риб (включно хрящових). Поширені у всіх типах водойм : ріки, озера (солоні, прісні), моря, океани, підземні джерела тощо.

Зовнішня будова. Серед них є гіганти 5-7 м довжиною (прісноводна білуга, сом, бразильський арапаім, морська меч-риба). А також є карлики 7-11мм (філіпінські бички).

Найбільша летюча риба 45см, летить на висоті 6м; найважча серед кісткових риб місяць-риба (2,25т.) в ширину(4,26м) більша ніж в довжину (3м).

Форма:

1. Торпедоподібна – у більшості риб (у найбільш швидких риб ідеально обтічна форма);

2. Стріловидна – видовжене тіло, загострене рило, відсунуте назад, рухаються повільно, однак для нападу чи захисту роблять різкий скачок – щука, сайра, сарган;

3. Стрічковидна – сприяє як збільшеню ефективності відштовхування так і пасивному рухові за течією (мурени, вогмери, личинки вугрів);

4. Змієвидна – рухаються енергетичноекономним відштовхуванням звивинами тіла (вугрі);

5. Шаровидна – активні рухи здійснюються з допомогою хвилеподібних рухів непарних плавців і гребних рухів, грудних плавців (голкобрюх, вудильщики);

6. Дисковидна – товстий диск, сплюснутий з боків (дискус, місяць-риба);

7. Сплюснута зверху вниз – ширина тіла більша ніж висота, очі спрямовані вверх (бички, керчаки, плоскоголови);

8. Плоский ромб, еліпс, диск – у справжніх придонних риб, які лежать на дні (камбала);

9. Чудернацькі форми – у морського коника вигляд шахматної фігури коня, з головою під прямим кутом до осі тіла, довгий закручений хвіст; морська голка – у вигляді голки.

Тіло риби поділяється на три відділи: голову, тулуб, хвіст. На

межі тулуба і хвостового відділу з черевного боку розташований анальний отвір, за ним – статевий, а далі – сечовий (видільний). На голові знаходиться рот (у більшості він розташований на кінці голови, у деяких зверху, коли верхня щелепа менша нижньої, знизу). З боків голови – очі, попереду яких – парні ніздрі, які між собою не сполучаються і з ротовою порожниною також. Позаду очей – кісткова зяброва кришка, яка прикриває одну зяброву щілину. На тілі наявні плавці (парні: грудні і черені – у вертикальній площині, непарні: спинний, хвостовий, анальний(один або два)).

Хвостові плавці: птороцеркальний – у круглоротих, гетероциркальний – у акул, дифицеркальний (у багатопера) – характеризується тим, що хребетний стовп тягнеться до кінця тіла по прямій лінії і хвостові лопаті, симетричні відносно осі (хребта), гомоцеркальний (у костистих риб) – кінець хребта відхиляється вверх (хоч зовні асиметрії плавців не видно). Дифицеркальний і гомоцеркальний пішли від гетероцеркального типу.

З боків тіла (вздовж) тягнеться бічна лінія (орган орієнтування). Тіло вкрите лускою. У променеперих два типи луски: ганоїдна – складається із кісткової пластинки, зверху вкрита дентиноподібною речовиною – ганоїдом. Налягає у вигляді ромба, утворюючи панцир. Кісткова – циклоїдна (гладенький зовнішній край), ктеноїдна (зазубрений зовнішній край). Кожна луска – тонка овальна пластинка, яка одним кінцем занурена в шкіру, а іншим черепицеподібним налягає на сусідню. На лусці світлі і темні смужки (річні кільця). Луска росте все життя, при поранені – через 20-40днів повна заміна.

Забарвлення тіла різноманітне. Для більшості характерне: спина і боки – темні, черевце – світле. У прісноводних: спина у більшості бура, зеленувата. У морських (тунці, летючі риби) спина темно-синя, або фіолетово-синя; на глибині 100-200м – срібні відтінки, глибше 200-500м червонуваті, ще глибше – бурі, фіолетові, чорні. І навпаки, забарвлення придонних риб невеликих глибин дуже різноманітне – від однотонно-сірого і бурого до яскравих різноманітних кольорів у вигляді цяток, смужок тощо. Деякі здатні швидко змінювати забарвлення, візерунок (бички, скорпени). Забарвлення залежить від наявності в базальному шарі епідермісу і коріумі пігментномістких клітин – хроматофорів. Значення забарвлення: 1) захисне (криптичне) у більшості, робить рибу мало помітною,

а) під колір субстрату;

б) смуги умовно ділять тіло на певні частини, що візуально змінює форму риби, чим дезорієнтує ворога;

2) для розпізнавання особин свого виду і протилежної статі;

3) для відлякування.

У деяких глибоководних риб роль забарвлення відіграють фотофори (їх розташування і колір специфічні для кожного виду.

Шкіра має два шари: епідерміс – багатошаровий епітелій, коріум сполучнотканинний. Епідерміс містить багаточисленні одноклітинні залози, секрет яких виділяється на поверхню тіла і має бактерицидну дію, зменшує тертя риби, містить речовину страху (тфибони) – попереджає про небезпеку, містить феромони (епагони) –речовини, що стимулюють брачну поведінку; феромони (етофіони) у мальків роду хеміхрюміс – турбота про нащадків.

Коріум має волокнисту структуру, в верхніх шарах якого утворюються лускові луски. В нижніх шарах коріуму утворюються покривні кістки черепа і поясу грудних плавців.

Шкіра проникна для води і речовин, які в ній розчинені.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація.	\|	Скелет.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.