Скелет.

Майже повністю кістковий (за виключенням осетрових- хрящовий череп). Скелет складається із кісток двох типів: хондральних (основні, або хрящових, які виникли шляхом послідовної заміни хряща кістковою тканиною; покривних, або шкірних, які утворюються в сполучнотканинному шарі шкіри незалежно від хрящового скелету. Покривні кістки мають вид пластинок і виникли, очевидно, в результаті зростання кісткової луски.

Скелет має три відділи: череп, осьовий скелет(хребет), скелет кінцівок.

І Череп : два відділи - мозковий і вісцеральний. Мозковий відділ містить потиличний відділ (чотири кістки: нижня, дві бічні, верхня, потиличні кістки), бік черепа (5 вушних кісток: основна клиновидна, ококлиновидна, основна і бічна клиновидні; нюхові: одна середня, дві бічні); покрівля черепа (три пари покривних кісток: носові, лобні, тімяні); дно черепа (дві непарні покривні кістки: парасфеноїд, леміш, на якому знаходяться зуби).

Вісцеральний відділ складається із трьох дуг: щелепна (первинна верхня щелепа – піднебінна, квадратна, 3 криловидні кістки; нижня щелепа – зубна, кутова, звязана кістки; зявляється вторина верхня щелепа – передщелепна, верхньощелепна), гіоїдна (підвісок, гіоїд – парні, копула – непарна), зяброві (є чотири пари і 5 дуга неповна, на ній знаходяться глоткові зуби). Чотири покривні кістки утворюють зяброву кришку: кришкова, підкришкова, міжкришкова і передкришкова.

Мозковий і вісцеральний відділи зєднуються, як і у хрящових риб, за допомогою підвіску – гіостилічний тип черепу.

ІІ Осьовий скелет представлений хребтом (у кистеперих, дводишних, осетрових – хорда, оточена сполучнотканинною оболонкою). Хребет складається із амфіцельних хребців (двояковігнутих). Між хребцями - залишки хорди, яка проходить через тіла хребців. У тулубному відділі верхні дуги тулубних хребів зєднуючись утворюють верхні остисті відростки. В центральній частині – спиномозковий канал. Нижні дуги утворюють поперечні відростки, до яких кріпляться ребра. У хвостовому відділі верхні дуги хребців такі ж. Нижні дуги сполучаються нижнім остистим відростком, утворюючи гемальний канал. До верхніх і нижніх остистих відростків кріпиться мускулатура. Хребетний стовб нерухомо зєднаний із черепом.

ІІІ Скелет кінцівок поділяється на пояси кінцівок і вільні кінцівки. Пояси кінцівок:

1. Плечовий (пояс грудних плавців) складається із хондральних кісток – лопатка, коракоїд; покривних кісток – клейтрум (серповидна кістка), надклейтрум, задньотімяна кістка (за допомогою цих кісток плечовий пояс кріпиться до черепа).

2. Тазовий пояс – тазова кістка трикутної форми.

Кінцівки: парні – грудний ( складається з радіалій і шкірних

плавцевих променів (лепідотрихій)), черевний (складається тільки з лепідотрихій). Непарні - спиний, анальний (складаються із радіалій і лепідотрихій), хвостовий (гомоцеркального типу, складається із лепідотрихій, які підтримуються нижніми остистими відростками хребців).

Травна система .

Будова травної системи костистих риб відрізняється великою різноманітністю, хоч менш диференційована у порівнянні із хрящовими рибами. Відмінності травної системи в першу чергу повязані із характером харчування. Причому зміни можна відмітити у всіх відділах. Наприклад: 1) Положення ротового отвору – нижнє, вказує на добування корму біля дна, верхнє – під поверхнею, кінцеве – в товщі води; 2) розташування зубів і особливості будови: у хижих – масивні і міцні, характерна гетеродонтність, тобто розрізняються по величині і формі (наприклад у зубатки, осетрові і коропові вживають дрібних молюсок і рослини, тому мають глоткові зуби, які перетирають їжу), у травоядних – дрібні зуби, що знаходяться на щелепах, у дводишних – великі зубні пластини; 3) різна будова травного тракту.

Травний тракт починається ротовим отвором, який переходить у ротову порожнину, на дні якої знаходиться язик (не має мускулатури) і являє собою покритий слизовою оболонкою передній кінець нижнього відділу скелету зябрового апарату. Тому правильніше сказати, що у риб справжнього мускульного язика немає. Ротова порожнина без різких меж переходить у глотку, так що у риб ми можемо називати спільну ротоглоткову порожнину.Тут знаходяться багаточисленні зуби. Форма, кількість і розміри їх різні у різних видів і залежать від роду їжі. У більшості кісткових риб в захваті їжі приймають участь вторинні щелепи і елементи первинних щелеп. Добре розвинені зуби, що прикріплюються до передньощелепних, верхньощелепних, зубних,піднебінних кісток і лемішу. На протязі життя зуби постійно замінюються( нові виростають у проміжках між старими.)

У видів, що поїдають велику здобич, сидячі на зябрових дугах тичинки мають вигляд гострих зубчиків, які допомагають проштовхувати здобич у стравохід.

У планктоноядних форм (оселедцеві, товстолобик) багаточисленні тичинки зябрових дуг утворюють сито, де затримується їжа, а вода проходить в зяброві щілини.

У риб, які живляться черепашками, ракоподібними (бентосноядні види) на останній зяберній дузі розвиваються глоткові зуби, які перетирають їжу (у коропових, деяких камбалових на глотковій поверхні, навпроти глоткових зубів є тверда рогова подушка – жорна).

Залози слизової оболонки ротової глоткової порожнини виділяють слиз, який полегшує ковтання їжі, але вона не містить травних ферментів. Глотка різко звужується і переходить у короткий мускульний стравохід, який непомітно переходить у шлунок (може мати вигляд трубки, V- подібну форму, міжковидну форму, бути зовсім відсутнім – це залежить від характеру живлення). Шлунок має товсті мускульні стінки, на яких наявні звивисті складки на внутрішній поверхні. В оболонці шлунка є залози, які виділяють соляну кислоту (тому в шлунку кисле середовище), а також травні ферменти – пепсин, який розщеплює білки. Кислотність від 7,0 до 2,2.

Перехід від шлунка в кишечник мало помітний. Кишечник – трубка у вигляді багатьох петель, підвішений до брижі вздовж вентральної стінки черевної порожнини. Внутрішня порожнина кишки вистелена багаточисленими дрібними ворсинками – виростами слизової оболонки. На межі шлунка і кишечника – пілоричні відростки (по1 у пісчанки, 3 у окуня, 180-400 у лососевих, немає зовсім у карпових, сомових, щук). Тут відбувається всмоктування речовин, тобто збільшується всисна поверхня.

В передній відділ кишечника (дванадцятипала кишка) впадають протоки травних залоз: печінки і підшлункової залози, які виділяють травні ферменти (трипсин, ерепсин, ентерокіназу, ліпазу, амілазу, мальтазу). Печінка знаходиться зліва від шлунка. Вона велика, однолопатева (у коропових – тридолі), виділяє секрет – жовч. В печінці накопичується глікоген, утворюється сичовина. Вона виділяє травні ферменти, створює в 12палій кишці лужне середовище, містить речовини, які нейтралізують отруту. Жовч потрапляє в жовчний міхур, а звідти по жовчних протоках в 12палу кишку. Підшлункова залоза у більшості риб у вигляді дрібних жироподібних дольок розкидана по брижі в петлях кишечника, у деяких – компактний утвір (окрема залоза).

До задньої стінки шлунка приєднується бурувато-червона селезінка – це кровотворний орган. Має трикутну форму і сплюснута в дорзо-вентральному напрямі. З травною системою не повязана.

Тонка кишка переходить в товсту, далі пряма. Закінчується кишечник анальним отвором (задньопрохідним).

Плавальний міхур – тонкостіний мішок, генетично повязаний з травною системою, так як є нічим іншим як випячуванням верхньої стінки переднього відділу травної трубки, однак функціонально не має ніякого відношення до травлення. Він заповнений повітрям (газом) – О2, СО2, азот. Зєднаний із стравоходом через невеликий повітряний канал. Стінки міхура пронизані кровоносними судинами, через які кров виділяє, або поглинає гази, таким чином регулюється питома маса тіла риби. Це так званий гідростатичний аппарат, за допомогою якого визначаються: глибина занурення риби, сприймаються звукові коливання, може бути додатковим органом дихання, у деяких риб може видавати звуки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика підкласу Променепері.	\|	Органи дихання і газообмін.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.