Статева система і органи розмноження.

Органи розмноження – статеві залози парні яєчники і парні сімяники. В деяких представників яєчники непарні. Вони висять на брижі під нирками, з боків плавального міхура. Від статевих залоз відходять самостійні протоки – вторині статеві шляхи (сімєводи і яйцеводи), які відкриваються назовні статевим отвором.

Більшість риб роздільностатеві, трапляється гермафродитизм (морський окунь, морський карась). Але запліднення перехресне. У деяких обидві залози функціонують паралельно, це супроводжується хвилиним перетворенням самця в самку і назад. Цей процес називається реверсія. При відсутності партнера одинока рибка відкладає ікру, а потім поливає молоками (сперміями).

Запліднення зовнішнє, у воді (у деяких внутрішнє – сімя вводиться в статеві шляхи самки за допомогою добре розвинутого генітального сосочка, або за допомогою геноподію – видозміненого анального плавця).

Розвиток у риб відбувається із метаморфозу. Із заплідненої ікри розвивається личинка, яка деякий час живиться за рахунок жовтка яйцеклітини. Потім живиться самостійно. Далі стає схожою на дорослу форму – мальок. Тривалість життя різна: короп – 20р., щука – 80р., лосось – 100р.

Час статевої зрілості різний у різних видів. Часто це залежить від наявності їжі, підвищення температури води: кілька каспійська, хамса – один раз, щука – 2-4 рази, білуга –9-23 раз. Зрілість самців наступає швидше ніж самок. У риб спостерігається статевий диморфізм – самки більші ніж самці (але у видів, у яких самці охороняють кладку, вони більші). Відрізняються також по забарвленню (самці яскравіші). В деяких глибоководних риб, коли зустрічі особин різної статі затруднено, самку все життя супроводжує карликовий самець (він паразитує на ній, прикріплений до тіла – вудильщики).

Велика плодючість риб. Серед наших прісноводних риб найбільшою плодючістю визначаються: сазан(1,5млн. ікринок), щука (100 тисяч – 1млн.), судак (до одного міліона). Кількість продукованих сперматозоїдів значно вища.

Ікра у пелагічних риб вільно плаває у воді – дрібна з великою жировою краплею (у деяких – спеціальні утвори, що підтримують плавучість). У придонних (бентосних) – ікра демерсальна – важка і велика. Зовнішня оболонка клейка. У деяких ікра поодинока, а в інших злипається у ланцюг.

Характерна турбота про нащадків – це знижує загибель ікри і смертність молоді. Лососеві – закопують ікру в галечний грунт, оберігають гніздо. Соми – будують гнізда з рослин, риють ями і оберігають. Морський коник – самці виношують ікру і малят (1,5місяців) в сумці, що знаходиться на черевці. Колюшка – будує шаровидне гніздо з рослин, скріплює слизом, охороняє. Південноамериканський сом – самка відкладає ікру на дно і після запліднення лягає на неї вдавлюючи ікринки в шкіру черевця, що набубнявіла; в іншого виду – самка ковтає ікру, яка розвивається в шлунку, сама вона в цей час не живиться. Макроподи – самець захоплює ротом повітря, випускає у воді і обволікає слиною, утворюється міхурець повітря; самка відкладає ікру під міхурцем.

Яйцеживородіння – ікра затримується в порожнині яєчника чи яйцевода і личинка зявляється в момент ікрометання (гамбузія, мечоносці, молінезія).

Більшість видів поліциклічні – розмножуються кілька раз у житті. Деякі моноциклічні – один раз у житті, після неристу гинуть (тихоокеанські лососі, річковий вугор, оселедець чорноспинка – дуже рідко повертаються назад в море).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи виділення.	\|	Нервова система і органи чуттів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.