Біохімічні методи

Об’єктами біохімічної діагностики можуть бути сеча, піт, плазма і сироватка крові, кров висушена на хроматографічному або фильтровальному папері, спинномозкова рідина, амніотична рідина, культура клітин (фібробласти, лімфоцити).

Якщо специфічний дефект ферменту призводить до накопичення метаболітів з низькою молекулярною масою і високою проникністю, вони можуть виходити в міжклітинний простір. Низькомолекулярні метаболіти можуть бути ідентифіковані в плазмі крові або сечі за допомогою різних методик: інгібіція росту бактерій, тонкошарова хроматографія, газова хроматографія, рідинна хроматографія, спектрометрія та ін.

Якщо метаболіти мають велику молекулярну масу, вони накопичуються в клітинах, приводячи до збільшення органоїдів і появи вакуолей. Захворювання, пов’язані з порушенням катаболізму крупних молекул, діагностуються шляхом визначення активності ферментів в тканинах або клітинах.

Принципи біохімічної діагностики ґрунтуються на патогенезі ферментопатій. Вони можуть бути спрямовані на визначення:

1) надмірної кількості речовини, метаболізм якої порушений;

2) аномальних метаболітів в крові і сечі;

3) дефіциту нормальних метаболітів;

4) активності ферменту, що відповідає за метаболічний шлях.

Диференціальна діагностика ферментопатій за клінічною картиною, особливо у новонароджених і дітей раннього віку, утруднена, оскільки схожу клінічну картину можуть мати різні ферментопатії. Це обумовило необхідність створення спеціальних діагностичних тест-програм.

Біохімічну діагностику, як правило, проводять в два етапи:

1) первинна діагностика (скринінг);

2) уточнення діагнозу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приклади мітохондріальних захворювань, пов’язаних з мутацією мтДНК	\|	Скринінг

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.