Етичні, моральні і правові проблеми в медичній генетиці

Медична генетика, як жодна інша медична наука, виявляється пов’язаною з етичними проблемами.

· Перш за все, це пояснюється тим, що об’єктом дослідження генетика є не тільки пробанд (конкретна людина — хвора або яка консультується), але і її сім’я, а при скринінгових дослідженнях — популяція в цілому. Результати генетичних досліджень або втручань можуть мати значення не тільки для обстежуваного, але і для його нащадків в кількох поколіннях. Вони можуть впливати на генетичну структуру популяції в цілому.

· У будь-якому генетичному дослідженні або медико-генетичній програмі бере участь багато сторін: дослідник, лікар, випробовуваний, донор, реципієнт, пацієнт, члени сім’ї прямо беруть участь у всіх генетичних процедурах і їх практичних результатах. Крім того, у результатах роботи генетиків можуть бути зацікавлені багато соціальних служб, які вирішують питання працевлаштування, страхування життя, здоров’я, майна.

· Люди можуть по-різному працювати із зразками біоматеріалу: брати їх, вивчати, технологічно трансформувати, передавати їх іншим особам (дослідникам, або лікарям, або ще комусь), вводити в організм реципієнта зразки, що містять генетичну інформацію. Отриману інформацію можна використовувати по-різному: зберігати, передавати, поширювати, знищувати. І все це — інформація генетична, до якої причетні й ті люди, які є випробовуваними, пацієнтами, членами їх сімей і т. ін. При цьому у етики генетики є одна відмінність від багатьох інших розділів біомедичної етики — це те, що не тільки сам випробовуваний, але і його прямі нащадки в кількох поколіннях можуть виявитися об’єктами дії зміненої генетичної інформації.

Основні етичні принципи медичної генетики сформульовані в документі ВООЗ «Рекомендоване міжнародне керівництво з етичних проблем у медичній генетиці і медико-генетичній службі», який було прийнято на нараді ВООЗ «Етичні дослідження в медичній генетиці» (15–16 грудня 1997 р., Женева). У цьому керівництві викладено як загальні етичні принципи діяльності генетичної служби, так і щодо окремих напрямів медичної генетики: генетичного консультування, генетичного скринінгу, пресимптоматичного тестування і тестування на схильність до захворювань, пренатальної діагностики, роботи банків ДНК та ін.

До медичної генетики можна застосувати загальні етичні принципи медицини:

1. Визнання автономії особи (personal autonomy), що має на увазі право людини самій вирішувати за себе всі питання, які стосуються його соми, психіки, емоційного статусу.

2. Справедливість (justice), яка має на увазі рівний доступ всіх людей до необхідних суспільних благ. Це стосується і медицини, і охорони здоров’я, і технологій, якщо це робиться на колективні кошти суспільства, тобто справедливість — це право платника податків на рівну або зрівняну частку необхідних для нормального життя коштів із суспільних фондів.

3. Гіппократівське «не зашкодь», що означає, що етично застосовувати до якої-небудь особи тільки ті дії, які не заподіють їй шкоди.

4. У сучасній біоетиці гіппократівське «не зашкодь» розширюється до: «не тільки не зашкодь, але і створи благо». Перше позначається як non-malficience (неспричинення шкоди), друге — beneficience (благодіяння).

Ці чотири принципи є центральними на всіх рівнях біоетики і у всіх її розділах і аспектах.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І профілактика цієї патології у носіїв генів	\|	Основна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.