Існує багато засобів впливу на інших людей. Внаслідок цього закономірно виникає запитання: які засоби впливу є найбільш ефективними у процесі спрямування людей на досягнення цілей організації? У дослідженнях щодо відповіді на таке запитання можна виділити три підходи:
1) підхід з позиції особистих якостей керівника;
2) поведінковий підхід;
3) ситуаційний підхід.
Згідно особової теорії Лідерства (теорії великих людей), кращий керівник володіє певним набором особистих якостей, загальні для всіх. Звідси можна стверджувати, що якщо визначити ці якості люди зможуть навчитися виховувати їх в собі і стати ефективними менеджерами. Проте такі якості можна тільки дорозвинути.
Структура особистих якостей керівника повинна відповідати особистим якостям діяльності і завданням підлеглих.