МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
АПОСТРОФПРАВОПИС ЛІТЕР Ґ І Г Слова-винятки (українського походження), в яких спрощення не відбувається: зап’ястний, кістлявий, шістнадцять, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк. СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
Українська мова характеризується тим, що сполучення кількох приголосних будується у ній за законом висхідної звучності і мелодійності, тобто кілька приголосних, що стоять поруч, розташовуються від менш звучного до найбільш звучного, напр.: стр (сестра, стрибати, страх). Закон милозвучності вимагає сполучень, приємних для слуху. Через це такі нові звукосполучення, як -здн- (виїздити – виїзний), -стл- (щастя – щасливий), -ждн- (тиждень – тижневий), -рдц- (сердечний – серце), -стл- (лестощі – улесливий) тощо втрачають середній приголосний, що, відповідно, закріпилося на письмі. У словах іншомовного походження спрощення відбувається тільки у вимові, напр.: студентський.
ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПЕРЕД –СЬК(ИЙ), -СТВ(О) Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. 1) к, ць, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник – гірницький, ткач – ткацький – ткацтво; 2) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): Париж – паризький, боягуз – боягузтво; 3) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський.
Літера Г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газета, генерал, грамота, Гомер, Англія, Гаага, а такох у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо у звукосполученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-: агітація, горизонт, географія, геолог, педагог, кілограм, фотографія. Літера Ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраінізованих: ґава, ґазда, ґанок, ґніт (у лампі – рос. фитиль), ґоґель-моґель, ґрати (іменник) тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под. Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний (тобто первинний щодо походження) g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження gу вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Ґарібальді і Гарібальді, Ґданськ і Гданськ, Ґренландія і Гренландія, Ґібралтар і Гібралтар, Ґете і Гете.
Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: 1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, в’язи, м’ясо, Стеф’юк. Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губними є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, тьмяний, цвях, але: торф’яний, черв’як, верб’я. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, підв’язати. 2. Після р: бур’ян, пір’я, матір’ю. Примітка. Апостроф непишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення мякого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крюк, Рєпін. 3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, з’їхати, дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Примітка. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, о, а, у апостроф непишеться: безіменний, загітувати, зекономити тощо.
|
||||||||
|