МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
АПОСТРОФПРАВОПИС ЛІТЕР Ґ І Г Слова-винятки (українського походження), в яких спрощення не відбувається: зап’ястний, кістлявий, шістнадцять, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк. СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
Українська мова характеризується тим, що сполучення кількох приголосних будується у ній за законом висхідної звучності і мелодійності, тобто кілька приголосних, що стоять поруч, розташовуються від менш звучного до найбільш звучного, напр.: стр (сестра, стрибати, страх). Закон милозвучності вимагає сполучень, приємних для слуху. Через це такі нові звукосполучення, як -здн- (виїздити – виїзний), -стл- (щастя – щасливий), -ждн- (тиждень – тижневий), -рдц- (сердечний – серце), -стл- (лестощі – улесливий) тощо втрачають середній приголосний, що, відповідно, закріпилося на письмі. У словах іншомовного походження спрощення відбувається тільки у вимові, напр.: студентський.
ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПЕРЕД –СЬК(ИЙ), -СТВ(О) Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. 1) к, ць, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник – гірницький, ткач – ткацький – ткацтво; 2) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): Париж – паризький, боягуз – боягузтво; 3) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський.
Літера Г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газета, генерал, грамота, Гомер, Англія, Гаага, а такох у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо у звукосполученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-: агітація, горизонт, географія, геолог, педагог, кілограм, фотографія. Літера Ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраінізованих: ґава, ґазда, ґанок, ґніт (у лампі – рос. фитиль), ґоґель-моґель, ґрати (іменник) тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под. Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний (тобто первинний щодо походження) g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження gу вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Ґарібальді і Гарібальді, Ґданськ і Гданськ, Ґренландія і Гренландія, Ґібралтар і Гібралтар, Ґете і Гете.
Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: 1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, в’язи, м’ясо, Стеф’юк. Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губними є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, тьмяний, цвях, але: торф’яний, черв’як, верб’я. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, підв’язати. 2. Після р: бур’ян, пір’я, матір’ю. Примітка. Апостроф непишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення мякого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крюк, Рєпін. 3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, з’їхати, дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Примітка. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, о, а, у апостроф непишеться: безіменний, загітувати, зекономити тощо.
|
||||||||
|