• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

АПОСТРОФ

ПРАВОПИС ЛІТЕР Ґ І Г

Слова-винятки (українського походження), в яких спрощення не відбувається: зап’ястний, кістлявий, шістнадцять, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк.

СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

Українська мова характеризується тим, що сполучення кількох приголосних будується у ній за законом висхідної звучності і мелодійності, тобто кілька приголосних, що стоять поруч, розташовуються від менш звучного до найбільш звучного, напр.: стр (сестра, стрибати, страх). Закон милозвучності вимагає сполучень, приємних для слуху. Через це такі нові звукосполучення, як -здн- (виїздити – виїзний), -стл- (щастя – щасливий), -ждн- (тиждень – тижневий), -рдц- (сердечний – серце), -стл- (лестощі – улесливий) тощо втрачають середній приголосний, що, відповідно, закріпилося на письмі.

У словах іншомовного походження спрощення відбувається тільки у вимові, напр.: студентський.

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПЕРЕД –СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси.

1) к, ць, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник – гірницький, ткач – ткацький – ткацтво;

2) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): Париж – паризький, боягуз – боягузтво;

3) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський.

Літера Г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газета, генерал, грамота, Гомер, Англія, Гаага, а такох у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо у звукосполученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-: агітація, горизонт, географія, геолог, педагог, кілограм, фотографія.

Літера Ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраінізованих: ґава, ґазда, ґанок, ґніт (у лампі – рос. фитиль), ґоґель-моґель, ґрати (іменник) тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.

Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний (тобто первинний щодо походження) g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження gу вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Ґарібальді і Гарібальді, Ґданськ і Гданськ, Ґренландія і Гренландія, Ґібралтар і Гібралтар, Ґете і Гете.

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, в’язи, м’ясо, Стеф’юк.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губними є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, тьмяний, цвях, але: торф’яний, черв’як, верб’я. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, підв’язати.

2. Після р: бур’ян, пір’я, матір’ю.

Примітка. Апостроф непишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення мякого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, з’їхати, дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.

Примітка. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, о, а, у апостроф непишеться: безіменний, загітувати, зекономити тощо.

Переглядів: 1215