Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ПОДВОЄННЯ ТА ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

Примітка. У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях: боязкість, баско, різко тощо ь не пишеться, оскільки тут з, с разом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-.

М’ЯКИЙ ЗНАК

 

Знаком ь позначається м’якість приголосних звуків.

Ь пишеться:

1. Після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова або складу: вісь, мідь, наморозь, кільце, ганьба, молотьба.

2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, льон, тьохкати.

3. У словах на:

а) -зький, -ський, цький; -зькість, -ськість, цькість; зько, -сько, цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, ськи, цьки: близький, донецький, близькість, військо, по-французькому, по-українськи.

б) -енька, -енько, -онька, -онько; -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: рученька, голівонька, малесенький, тонюсінький.

4. Після м’якого лперед наступним приголосним: їдальня, кільце, рибальство, пальці.

Примітка. Не ставиться ь після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: балка – балці, галка – галці, Наталка – Наталці, Наталчин, але: Галька – Гальці, Гальчин.

5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду ІІ відміни на -нн(я), -ц(е): друкарень, матриць, пісень, знань, кілець.

6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, здається, будьте, станьте, тратьте.

Ь не пишеться:

1. Після р у кінці складу або слова: вірте, лікар, Харків.

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інженер, громадянський, громадянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо в твірних іменниках між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.

3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, ланцюжок, але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.

4. Між подовженими м’якими приголосними: буття, каміння, ллється.

5. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Радчук, Гринчишин, але після лпишеться ь: Михальченко.

6. Після ц у кінці слів – іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, шприц, а також у деяких вигуках: бац, гоц, клац.

 


 

Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, заввишки, роззброїти.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отепер, отоді, а також оцей тощо.

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет).

в) Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниця: вина – безвинний, причина – причинний; баштанник, годинник; Вінниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно.

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: пасся, розрісся.

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійснéнний, недоторкáнний та в прикметнику старáнний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, огненний, священний.

Буквосполучення нн зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників: старанність, старанно, численність, численно.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вúвершений, індустріалізóваний, спéчений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варéний (пор. вáрений), печéний (пор. дієприкметник пéчений) та ін., а також у прикметнику довгождáний.

Треба розрізняти такі слова, як здійснéнний (який може здійснюватися – прикметник) і здíйснений (який здійснився – дієприкметник), нездолáнний (непереможний) і нездóланий (якого не подолали), незлічéнний (представлений у дуже великій кількості) і незлíчений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: боввáн, Ганна, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ч, ц подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді; піддашшя, піддашшю, на піддашші; життя, життю, життям, а також у похідних словах: життя – життєвийжиттьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.

б) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів (Р.в. множини); стаття, статті, статтею (але в родовому множини – статей).

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, сіль – сіллю, подорож – подорожжю.

Але: молодість – молодістю, повість – повістю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний (б, п, в, м, ф) або р.

г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, попідвіконню.

д) Перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.

 



Читайте також:

  1. Асиміляції приголосних в українській мові
  2. Асиміляція приголосних у потоці мовлення
  3. Вимова приголосних
  4. Вимова приголосних звуків
  5. Вправи для відробітку голосних і приголосних звуків
  6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській літературній мові. Позиційні зміни приголосних і голосних звуків
  7. Зміни приголосних при збігу їх
  8. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
  9. Код з подвоєнням елементів
  10. Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
  11. Особливості вимови голосних і приголосних звуків




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
АПОСТРОФ | РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.