• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміни приголосних при збігу їх

1. Приголосні звуки часто змінюються при словотворенні:

а) група приголосних-цьк- змінюється в -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький – вояччина, козацький – козаччина, німецький – Німеччина, турецький – Туреччина; але: галицький – Галичина;

б) групи приголосних-ськ-, -ск- змінюються в -щ- при творенні іменників із суфіксом-ин(а): віск – вощина, пісок (піску) – піщина, полтавський – Полтавщина;

в) групи приголосних-ск-, -шк- змінюються в -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом-ан- (-ян-):віск – вощаний – вощанка, дошка – дощаний, пісок (піску) – піщаний;

г) групи приголосних-ск-, -ст- змінюються вщ, група -зк-у-жч- при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни: вереск – верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити – прощати, прощаю, прощаєш; прощу, але: простиш, простить тощо; брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш;

д) групи приголосних -ськ-,-зьк- відповідно змінюються в -щ-, -жч- при творенні прізвищ на-енко, -ук: Васько – Ващенко – Ващук, Ісько – Іщенко – Іщук, Онисько – Онищенко – Онищук, Водолазький – Водолажченко, Кузько – Кужченко.

У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- сна письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска – Парасчин, Онисько – Онисьчин;-шк- даєщ: Мелашка – Мелащин.

2. Перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

а)к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник – гірницький, молодець – молодецький, молодецтво, парубок – парубоцький – парубоцтво, ткач – ткацький – ткацтво.

б)г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)дають-зьк(ий), -зтв(о):боягуз – боягузький – боягузтво, Запоріжжя – запорізький, Париж – паризький, Прага – празький, убогий – убозтво.

в)х, ш, с + -ськ(ий),-ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о):залісся – заліський, птах – птаство, товариш – товариський – товариство.

Але: Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський, казах – казахський, шах – шахський тощо.

Інші приголосні перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: багатий – багатство, брат – братський – братство, завод – заводський, інтелігент – інтелігентський, люд – людський – людство, пропагандист – пропагандистський, студент – студентський – студентство.

3. У вищому ступені порівняння прикметників і прислівників разом із суфіксом -ш(ий) змінюються з у -жч(ий),ас у -щ(ий):високий – вищий (вище), вузький – вужчий, (вужче), дорогий – дорожчий (дорожче), дужий – дужчий (дужче), низький – нижчий (нижче).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін. і похідних від них іменників: підвищення, подорожчання.

4. Приголосні основи к, ц(ь) перед суфіксом -н-змінюютьсявч: безпека – безпечний, безпечність, безпечно; вік – вічний, вічність, вічно; кінець – конечний, місяць – місячний, околиця – околичний, пшениця – пшеничний, рік – річний, серце – сердечний, сонце – сонячний, яйце – яєчня. Приголосний основи ч зберігається: поміч – помічний, помічник; ніч – нічний, ячмінь – ячний (або ячмінний).

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні ‘бідолашний’), соняшник, торішній.

Спрощення приголосних у звукосполученнях

Поряд із явищем асиміляції в літературній вимові спостерігаємо також спрощення звуків у групах приголосних, тобто “зникнення” у вимові окремих приголосних звуків. Спрощуються переважно ті звуки, які займають місце всередині групи. Так, слово студентський вимовляється як студе[нс’]кий, агентство як аге[нс]тво і под. У словах іншомовного походження це явище не відбивається на письмі: контрастний вимовляється як контра[сн]ий, гігантський вимовляється як гіга[нс’]кий. Але в словах слов’янського походження в переважній більшості випадків спрощення відбивається на письмі:

а) у сполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-: тиждень – тижневий, роз’їзд – роз’їзний, стелити – слати. Винятки: хвастливий, хвастнути, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк. Спрощення не відбивається на письмі у давальному та місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни: пiанiстцi, оптимістці, аспірантці, невістці, хустці, волейболістці.

б) у сполученнях -зкн-, -скн- випадає к при творенні від іменників дієслів із суфіксом -ну-: тріск – тріснути, брязк – брязнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: виск – вискнути, риск – рискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти.

в) випадає л у групі -слн-: мислити – навмисне, ремесло – ремісник, масло – масний.

г)Спрощення відбувається у словах: серце (сердець), ченця (чернець), скатерка (скатерть).

Спрощення у групах приголосних може супроводжуватися асимілятивними змінами. Коли один із звуків не вимовляється, це призводить до того, що поруч опиняються приголосні, один із яких зазнає впливу з боку іншого. Унаслідок цього вимова слова значно відрізняється від орфографічного запису:

-тськ- – [ц’]: депутатський – депута[ц’]кий, кандидатський – кандида[ц’]кий;

-стц- – [сц’]: танцюристці – танцюри[сц’]і, артистці – арти[сц’]і;

-стч- – [шч]: невістчин – неві[шч]ин;

-стд- – [зд]: шістдесят – ші[зд]есят;

-тст- – [цт]: братство – бра[цт]во, багатство – бага[цт]во. Як бачимо, явище спрощенння можна спостерігати в багатьох типах слів української мови, його, так само як і асиміляцію, треба відтворювати в літературній вимові.

Питання для самоконтролю

Що Вам відомо про асиміляцію приголосних?

Пригадайте про зміни приголосних:

дзвінких перед глухими;

глухих перед дзвінкими;

свистячих перед шиплячими;

шиплячих перед свистячими;

[д] і [т] перед шиплячими;

[д] і [т] перед свистячими;

твердих перед м’якими.

Що Вам відомо про зміни приголосних при їх збігу?

Пригадайте про зміни приголосного основи при додаванні суфіксів -ств, -ськ.

Що Ви знаєте про спрощення приголосних?

Тема 18. МИЛОЗВУЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ

План

1. Поняття про евфонію.

2. Засоби милозвучності української мови.

3. Наголос.

Література

1. Головащук С. І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.

2. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х.: Гриф, 1998. – С. 35-47.

3. Калашник В. С., Савченко Л. Г. Українсько-російський словник наголосів. – X.: Каравела, 1997. – 112 с.

4. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навч. пос. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2003. – С. 26-35.

5. Пазяк О. М., Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. пос. – К.: Вища шк., 1995. – С. 30-54.

6. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика: Підручн. – К.: Вежа, 1994. – С. 164-170.

7. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. пос. – К.: Либідь, 1999. – С. 26-32.

8. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 2000. – С. 63-69, 75-79.

Читайте також:

1. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
2. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
3. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
4. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
5. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів
9. Асиміляції приголосних в українській мові
10. Асиміляція приголосних у потоці мовлення
11. Атмосферний тиск повітря, та його зміни з висотою та горизонтально
12. Біохімічні зміни в організмі при розтренуванні і перетренуванні

Переглядів: 2932