МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Зміни приголосних при збігу їх1. Приголосні звуки часто змінюються при словотворенні: а) група приголосних-цьк- змінюється в -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький – вояччина, козацький – козаччина, німецький – Німеччина, турецький – Туреччина; але: галицький – Галичина; б) групи приголосних-ськ-, -ск- змінюються в -щ- при творенні іменників із суфіксом-ин(а): віск – вощина, пісок (піску) – піщина, полтавський – Полтавщина; в) групи приголосних-ск-, -шк- змінюються в -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом-ан- (-ян-):віск – вощаний – вощанка, дошка – дощаний, пісок (піску) – піщаний; г) групи приголосних-ск-, -ст- змінюються вщ, група -зк-у-жч- при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни: вереск – верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити – прощати, прощаю, прощаєш; прощу, але: простиш, простить тощо; брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш; д) групи приголосних -ськ-,-зьк- відповідно змінюються в -щ-, -жч- при творенні прізвищ на-енко, -ук: Васько – Ващенко – Ващук, Ісько – Іщенко – Іщук, Онисько – Онищенко – Онищук, Водолазький – Водолажченко, Кузько – Кужченко. У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- сна письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска – Парасчин, Онисько – Онисьчин;-шк- даєщ: Мелашка – Мелащин. 2. Перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси: а)к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник – гірницький, молодець – молодецький, молодецтво, парубок – парубоцький – парубоцтво, ткач – ткацький – ткацтво. б)г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)дають-зьк(ий), -зтв(о):боягуз – боягузький – боягузтво, Запоріжжя – запорізький, Париж – паризький, Прага – празький, убогий – убозтво. в)х, ш, с + -ськ(ий),-ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о):залісся – заліський, птах – птаство, товариш – товариський – товариство. Але: Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський, казах – казахський, шах – шахський тощо. Інші приголосні перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: багатий – багатство, брат – братський – братство, завод – заводський, інтелігент – інтелігентський, люд – людський – людство, пропагандист – пропагандистський, студент – студентський – студентство. 3. У вищому ступені порівняння прикметників і прислівників разом із суфіксом -ш(ий) змінюються з у -жч(ий),ас у -щ(ий):високий – вищий (вище), вузький – вужчий, (вужче), дорогий – дорожчий (дорожче), дужий – дужчий (дужче), низький – нижчий (нижче). Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін. і похідних від них іменників: підвищення, подорожчання. 4. Приголосні основи к, ц(ь) перед суфіксом -н-змінюютьсявч: безпека – безпечний, безпечність, безпечно; вік – вічний, вічність, вічно; кінець – конечний, місяць – місячний, околиця – околичний, пшениця – пшеничний, рік – річний, серце – сердечний, сонце – сонячний, яйце – яєчня. Приголосний основи ч зберігається: поміч – помічний, помічник; ніч – нічний, ячмінь – ячний (або ячмінний). Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні ‘бідолашний’), соняшник, торішній.
Спрощення приголосних у звукосполученнях
Поряд із явищем асиміляції в літературній вимові спостерігаємо також спрощення звуків у групах приголосних, тобто “зникнення” у вимові окремих приголосних звуків. Спрощуються переважно ті звуки, які займають місце всередині групи. Так, слово студентський вимовляється як студе[нс’]кий, агентство як аге[нс]тво і под. У словах іншомовного походження це явище не відбивається на письмі: контрастний вимовляється як контра[сн]ий, гігантський вимовляється як гіга[нс’]кий. Але в словах слов’янського походження в переважній більшості випадків спрощення відбивається на письмі: а) у сполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-: тиждень – тижневий, роз’їзд – роз’їзний, стелити – слати. Винятки: хвастливий, хвастнути, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк. Спрощення не відбивається на письмі у давальному та місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни: пiанiстцi, оптимістці, аспірантці, невістці, хустці, волейболістці. б) у сполученнях -зкн-, -скн- випадає к при творенні від іменників дієслів із суфіксом -ну-: тріск – тріснути, брязк – брязнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: виск – вискнути, риск – рискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти. в) випадає л у групі -слн-: мислити – навмисне, ремесло – ремісник, масло – масний. г)Спрощення відбувається у словах: серце (сердець), ченця (чернець), скатерка (скатерть). Спрощення у групах приголосних може супроводжуватися асимілятивними змінами. Коли один із звуків не вимовляється, це призводить до того, що поруч опиняються приголосні, один із яких зазнає впливу з боку іншого. Унаслідок цього вимова слова значно відрізняється від орфографічного запису: -тськ- – [ц’]: депутатський – депута[ц’]кий, кандидатський – кандида[ц’]кий; -стц- – [сц’]: танцюристці – танцюри[сц’]і, артистці – арти[сц’]і; -стч- – [шч]: невістчин – неві[шч]ин; -стд- – [зд]: шістдесят – ші[зд]есят; -тст- – [цт]: братство – бра[цт]во, багатство – бага[цт]во. Як бачимо, явище спрощенння можна спостерігати в багатьох типах слів української мови, його, так само як і асиміляцію, треба відтворювати в літературній вимові. Питання для самоконтролю Що Вам відомо про асиміляцію приголосних? Пригадайте про зміни приголосних: дзвінких перед глухими; глухих перед дзвінкими; свистячих перед шиплячими; шиплячих перед свистячими; [д] і [т] перед шиплячими; [д] і [т] перед свистячими; твердих перед м’якими. Що Вам відомо про зміни приголосних при їх збігу? Пригадайте про зміни приголосного основи при додаванні суфіксів -ств, -ськ. Що Ви знаєте про спрощення приголосних?
Тема 18. МИЛОЗВУЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ План 1. Поняття про евфонію. 2. Засоби милозвучності української мови. 3. Наголос.
Література 1. Головащук С. І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995. – 192 с. 2. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х.: Гриф, 1998. – С. 35-47. 3. Калашник В. С., Савченко Л. Г. Українсько-російський словник наголосів. – X.: Каравела, 1997. – 112 с. 4. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навч. пос. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2003. – С. 26-35. 5. Пазяк О. М., Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. пос. – К.: Вища шк., 1995. – С. 30-54. 6. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика: Підручн. – К.: Вежа, 1994. – С. 164-170. 7. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. пос. – К.: Либідь, 1999. – С. 26-32. 8. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 2000. – С. 63-69, 75-79.
Читайте також:
|
||||||||
|