Семінарське заняття № 19: Радянська державність та право в Україні (1945-1991 рр.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо особливостей розвитку держави та права радянської України.

Час проведення –2 год.

Навчальні питання:

1. Держава і право України у повоєнні роки та період десталінізації (1945-перша половина 1960-х років).

2. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 1960-середина 1980-х років).

3. Основні тенденції державно-правового розвитку України в умовах перебудови.

Ключові поняття: «Українська Радянська Соціалістична Республіка», «Верховна Рада», «Рада Міністрів», «ради депутатів трудящих», «культ особи», «режим особистої влади», «командно-адміністративна система», «тоталітаризм», «десталінізація», «хрущовська відлига», «конституція», «ради народних депутатів», «виконком», «перебудова», «демократизація», «реформування», «Декларація про державний суверенітет України».

Методичні вказівки:

Після закінчення другої світової війни і до кінця 80-х років принципових змін у статусі УРСР не відбулося. В цей час ще більше зміцнилася тоталітарно-командна система управління всіма сферами суспільного життя. У всіх ланках політичної системи - Радах, профспілкових, громадських організаціях - панував формалізм. Народовладдя було фікцією. В цей час головна хвиля терору та великих чисток минула, але апарат репресій працював на значних обертах, виявляючи все нових „ворогів народу”. Сталін готував чергову „чистку”, в тому числі у своєму найближчому оточенні, спираючись виключно на секретаріат КПРС та органи МВС-МДБ. Але здійснити це йому не вдалось: у березні 1953 р. він помер. Найтяжкий спадок сталінщини - тоталітаризм. Він виріс з монополії на владу більшовицької партії і характеризувався повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства та кожної окремої людини. Його економічну основу становила так звана суспільна, а фактично державна власність на засоби виробництва, контрольована партійною, радянською і господарською бюрократією; союзними міністерствами і відомствами, які нехтували національними інтересами України, повністю підпорядкувавши її людський, природний та економічний потенціал інтересам центрального уряду. Ця система ґрунтувалася на масовому терорі і діяльності потужного репресивного апарату; на монополії однієї партії на засоби інформації, думку, слово, істину; на політиці денаціоналізації України, перетворення української культури в провінційний додаток до російської. Влітку 1953 року розпочався процес десталінізації. Важливим кроком у цьому напрямку став ХХ з’їзд КПРС, який відбувся 1956 року. Критика режиму особистої влади Сталіна позитивно вплинула на політичну та морально-психологічну атмосферу в країні. Цей період в історії отримав назву „хрущовська відлига”.

При розгляді другого питання необхідно звернути увагу, що незважаючи на всі позитивні зрушення в суспільстві, в своїй основі тоталітарний режим правління не був ліквідований. Уже наприкінці 1962 року почався наступ на „шістдесятників”. Як складова частина ідеологічної обробки суспільства посилювалася антицерковна пропаганда. Проводилася русифікація української освіти. Регулярно відбувалися різні трансформації в управлінні державою та економікою. У роки десталінізації зросла роль Ради Міністрів УРСР, як органу центрального управління, а міністерств - як органів галузевого управління. Вони були піддані значній реорганізації. Ради, як і раніше, залишалися сліпими виконавцями волі партійних органів. Головною формою діяльності Рад була сесія. Сесії сільських, селищних, міських і районних Рад скликалися не менше шести разів на рік, а сесії обласних і міських Рад - не менше чотирьох. Курсанти мають простежити, які зміни відбулися в праві радянської України в означений період. У 70-80-х рр. у державному будівництві суттєвих змін не відбувалося. Найвищим конституційним органом УРСР вважалася Верховна Рада України. Це був найвищий законодавчий орган. Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР. Нормативні акти, які вона видавала, за своєю юридичною силою йшли за законами. Президія була підзвітна Верховній Раді УРСР. Найвищим органом державного управління залишалася Рада Міністрів УРСР. За Конституцією це був вищий законодавчий і найвищий розпорядчий орган республіки. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видання постанов і розпоряджень, які були обов’язковими на всій території України. Центральними органами державного управління були союзні та республіканські міністерства й відомства. Значний вплив на розвиток правової системи УРСР мала прийнята 20 квітня 1978 року Конституція УРСР, яка з певними доповненнями та поправками діяла до 28 червня 1996 року.

В останньому питанні необхідно зазначити, що критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень. Поворот у внутрішній і зовнішній політиці почався, коли в березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова. На квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС Горбачов уперше заявив про потребу докорінних змін в економіці і політиці, соціальному й духовному житті. Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР. Перебудова як „революція згори” не досягла поставлених цілей, натомість, всупереч задуму її ініціаторів, вона стимулювала революційний процес „знизу”, який врешті-решт призвів до знищення тоталітарної імперії. Складовою частиною цього процесу стало національно-державне відродження України. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла акт конституційного значення - „Декларацію про державний суверенітет України”. Курсантам рекомендується ретельно ознайомитися з текстом цього документа. На початку червня 1991 року парламент зробив черговий крок до незалежності, прийнявши постанову „Про перехід у юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки”. 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховна Рада прийняла історичний документ - Акт проголошення державної незалежності України. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90,35 відсотка виборців підтвердили Акт проголошення незалежності України.

Питання цільових виступів:

1. Зміни в органах державної влади і управління у повоєнні роки (1945-перша половина 1960-х років).

2. Діяльність органів радянської влади в західних областях України, боротьба з національним підпіллям.

3. Джерела права УРСР середини 50-х – середини 80-х років ХХ ст.

4. Основні риси конституційного права УРСР середини 50-х – середини 80-х років.

5. Правоохоронні та правозахисні органи УРСР у сер. 50-х – на поч. 90-х рр. ХХ ст.

6. Нормативно-правове закріплення процесу курсу на «перебудову» в СРСР та УРСР (сер. 80-х – 1991 рр. ).

Теми рефератів:

1. Адміністративно-територіальний устрій УРСР.

2. Політика десталінізації та її наслідки для України.

3. Друга кодифікація права в УРСР.

4. Судова система та правоохоронні органи УРСР у 60-80 рр. XX ст.

Література:

Базова: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допоміжна:6, 27, 28, 35, 38, 39, 56, 62.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Семінарське заняття № 18: Основні риси права України періоду другої світової війни	\|	Тема № 10: Державне будівництво і розвиток права України у роки незалежності (1991-2014 рр.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.