• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Об'єкти ветеринарної діяльності

Головним об'єктом діяльності працівників ветеринарної медицини та звичайно, і основним об'єктом досліджень у ветеринарній науці, є до­машні та промислові тварини, включаючи звірів, птахів, риб та бджіл. За питомою вагою на першому місці серед цих об'єктів - сільськогосподар­ські тварини, які є одним із засобів виробництва в сільському господарс­тві.

Проте здоров'я тварин, їх нормальна продуктивність залежить від багаточисельних факторів і перш за все від умов їх утримання, годівлі та виробничого використання. Завдяки цьому коло об'єктів ветеринарної діяльності окрім тварин включає:

- тваринницькі будівлі, пасовища та місце напування;

- тваринницькі приміщення, територія ферм;

- продукти та сировина тваринного походження;

- підприємства з забою тварин, переробки тваринницької продукції, місце торгівлі цією продукцією;

- транспортні засоби, що використовуються для перевезення тварин, продукції та сировини тваринного походження.

Спеціалісти ветеринарної медицини впливають на вказані об'єкти різними способами чи методами, головною, кінцевою метою яких є за­безпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, їх нормальної продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових токсикоінфекцій. У цьому суть ветеринарних заходів, суть ветеринарної справи.

Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства, в тому числі і з охороною здоров'я. Цим визначається ва­жливе народногосподарське та соціальне значення ветеринарної спра­ви. Найбільш важлива її роль в таких галузях, як тваринництво; промис­ловість, що переробляє продукцію тваринництва (м'ясна, консервна, холодильна, молочна) та сировину тваринного походження (з обробітку шерсті, шкір, утилізаційна); транспорт (залізничний, водяний, повітря­ний, автомобільний), пов'язаний із перевезенням тварин та продукції тваринного походження; торгівля тваринами та сирими продуктами тва­ринництва; імпорт і експорт.

Ветеринарна справа займає певне місце і в обороні держави. На сьогодні це в першу чергу робота спеціалістів ветеринарної медицини із забезпеченням благополуччя тваринництва військових господарств, ор­ганізація заходів з захисту тварин від різних засобів нападу, з надання допомоги ураженим тваринам, а також проведення пов'язаних з цим ве­теринарно-санітарних заходів, з охорони особового складу армії від токсикоінфекцій чи будь-яких хвороб.

Економічне значення ветеринарної справи визначається з одного боку збитком, який завдають тваринництву хвороби, загибель худоби та птахів, а з іншого боку, тим ефектом, який дають ветеринарні заходи у скороченні цих збитків.

Практика засвідчує, що ефективність ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа.

Правильна організація ветеринарної справи - це чітка організаційна побудова всієї системи організацій та установ ветеринарної медицини, без чого не можливе успішне та своєчасне проведення ветеринарних заходів; це правильна, що базується на новітніх досягненнях науки та практики, побудова ветеринарних заходів, які забезпечують їх найбіль­шу ефективність; це також така побудова ветеринарних заходів, при якій останні органічно зливаються з виробничими процесами у тваринництві,

що забезпечує високу ветеринарну культуру та підвищення продуктив­ності праці на фермах.

Особливостями організації ветеринарної справи в Україніє:

- державна форма організації ветслужби (керівна, організуюча та контролююча функції);

- єдність служби ветеринарної медицини, що досягається єдиним керівництвом ветеринарною справою Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України;

- профілактичне спрямування ветеринарної діяльності;

- плановість ветеринарних заходів у боротьбі з хворобами тварин;

- єдність ветеринарної науки та практики;

- широка участь у ветеринарній справі працівників тваринництва і органів виконавчої влади;

- активне співробітництво з органами охорони здоров'я у боротьбі з хворобами, спільними для людини та тварини;

- поглиблення співробітництва ветеринарної служби країни з ветслужбами зарубіжних країн і міжнародними веторганізаціями.

Протягом тривалого часу уряд неодноразово розглядав питання ве­теринарної медицини та приймав рішення з подальшого вдосконалення ветеринарної справи в державі і покращення ветеринарного обслугову­вання тваринництва.

Важливу роль відіграли постанови уряду "Про покращання ветери­нарної справи та посиленню державного ветеринарного контролю в державі" (1963), "Про заходи щодо покращання ветеринарного обслуго­вування тваринництва" (1978), "Про подальше покращання організації та підвищення ефективності ветеринарного обслуговування" (1985).

Не легкі часи пережила ветеринарна медицини України після роз­паду Радянського Союзу. Особливо незадовільний стан склався з за­безпеченням засобами захисту тварин, зокрема біопрепаратами.

За останні роки багато зроблено з покращання матеріально-технічної бази науково-дослідних та практичних установ ветеринарної медицини, забезпечення їх сучасними приладами і обладнанням, по­ліпшення умов праці спеціалістів.

Вперше на терені незалежних держав СНД в Україні був розробле­ний і введений в дію у 1992 р. Закон України "Про ветеринарну медици­ну", а 5 грудня 1996 р, 15 листопада 2001 р. та 16 листопада 2006 року згідно постанов Верхов­ної Ради України прийняті зміни до цього Закону.

Вагомий внесок у становлення ветеринарної медицини в Україні, покращання організації ветеринарної справи, наробку законодавчих ак­тів з питань ветеринарної медицини внесли керівники служби держави М.І. Горбань, Є.І. Дубровін, С.Р. Дідовець, П.П. Достоєвський та вносить сьогодні Голова Державного комітету ветеринарної медицини України, Головний Державний інспектор ветеринарної ме­дицини України П.І. Вербицький.

Нині у нашій державі є понад 5,5 тис. установ державної ветеринар­ної медицини. В усіх галузях народного господарства працює понад 50 тис. спеціалістів ветеринарної медицини. Щороку 12 факультетів вете­ринарної медицини вищих навчальних закладів випускають 1600 лікарів.

Координацію та науково-методичне керівництво дослідженнями в галузі ветеринарної медицини здійснює відділення ветеринарної меди­цини Української академії аграрних наук (УААН).

Переважну більшість наукових досліджень в державі забезпечують п'ять науково-дослідних інститутів: інститут експериментальної і клініч­ної ветеринарної медицини УААН (м. Харків); державний науково-дос­лідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових до­бавок (м. Львів); інститут ветеринарної медицини УААН (м. Київ); держа­вний науково-дослідний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів (м. Київ); інститут епізоотології УААН (м. Рівне), Державний науково-дослідний інститут лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи .

Велике значення в пропаганді та впровадженні досягнень науки і передової практики має започаткований в незалежній Україні фаховий друк. Питання ветеринарної медицини висвітлюється в реферативному журналі, "Ветеринарній газеті" та газеті "Здоров'я тварин і ліки", збірни­ках наукових праць науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів.

Особливе місце займає щомісячний виробничо-науковий журнал "Ветеринарна медицина України", що видається накладом понад 15 тис. примірників.

З багатьох напрямів ветеринарної науки, переважної більшості на­вчальних дисциплін створені фундаментальні монографії, довідники для спеціалістів ветеринарної медицини, підручники та навчальні посібники державною мовою.

Указом Президента України затверджено:

· від 1 листопада 2001 р. за №1035/2001 професійне свято "День працівників ветеринарної медици­ни", яке відзначається щорічно у другу неділю серпня;

· від 30 квітня 2002 р. за №426/2002 почесне звання "Заслужений працівник ветеринарної медицини України";

· від 30.08.07.№ 1075 «Про реорганізацію Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики в державний комітет ветеринарної медицини України»;

· 4.07.2008 ДКВМУ затверджено нагрудні знаки «За заслуги в розвитку ветеринарної медицини» І, ІІ, ІІІ ступеня,»Ветеран ветеринарної медицини України»

Серед перших нагороджених лікарі ветеринарної медицини А.В. Березовський професор кафедри ветсанекспертизи, мікробіології та зоогігієни СНАУ, В.М. Герун, В.М. Горжеєв, І.О. Горячев, Є.І. Єфімов,

О.М. Костіков, М.М. Круглик, М.Ф. Курило, О.В. Ляшко, Ю.Ю. Садварі, В.Ю. Чумаченко, В.В. Шуба, Ю.С. Яковлєв, в 2007 році професор Харенко М.І. завідувач кафедри акушерства СНАУ.

Ветеринарні заходи– будь-які заходи, у тому числі на виконання законів, постанов, інших нормативно-правових актів, зводів правил, вимог та процедур, включаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, визначення критеріїв кінцевого продукту, методів переробки та виробництва, процедур тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, включаючи відповідні вимоги, пов’язані з транспортуванням об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:

а) захисту життя і здоров’я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів;

б) захисту життя і здоров’я людей або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

в) захисту життя і здоров’я людей від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них;

До ветеринарних заходів відносяться і заходи, які проводять фахівці ветеринарної медицини по охороні здоров‘я людей.

Перші ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані проти повальних заразних захворювань, були здійснені у ХУІ - ХУІІ століттях. Вони носили примітивний, стихійний характер.

До ветеринарних заходів відносяться :

- ветеринарно-санітарні, профілактичні, протиепізоотичні і лікувальні заходи ( включаючи заходи щодо виявлення та ліквідації вогнищ захворювань які передаються від тварин людям);

- ветеринарні заходи та ветеринарно-санітарна експертиза при заготівлі та забої тварин, торгівлі м‘ясом та іншими продуктами, а також надзором за санітарним станом місць торгівлі ними на ринках та ярмарках;

- ветеринарно-санітарний контроль за станом, заготівлею та забоєм тварин, перегоном скота, заготівлею, зберіганням та переробкою м‘яса, молока, яєць, вовни, шкіри та інших продуктів і сировини тваринного походження, а також за перевезенням всіма видами транспорту, імпортом та експортом тварин, м‘яса, яєць.

- нагляд за виконанням ветеринарно-санітарних заходів підприємствами, організаціями і установами, які здійснюють заготівлю, зберігання і переробку продуктів і сировини тваринного походження, а також за ветеринарно-санітарним станом цих підприємств, установ та організацій;

- ветеринарний нагляд за рибогосподарськими водоймищами та за виконанням ветеринарно-санітарних правил на рибо- та китобійних промислах.

Суттєва особливість ветеринарних заходів - їх масовий характер. Як правило, вони охоплюють значне поголів‘я тварин та здійснюються одночасно в багатьох господарствах, населених пунктах.

До масових профілактичних заходів відносять :

1.Зоогігієнічні - забезпечення нормальних умов утримання, годівлі, експлуатації та розмноження тварин, контроль за якістю кормів, охорона ферм від заносу збудників заразних захворювань.

2. Діагностичні дослідження, у тому числі диспансеризація тварин та лабораторні дослідження.

3. Профілактичні щеплення.

4.Лікувально-профілактичні обробки - дегельмінтизація, протикліщові, антипаразитарні та протигедзьові заходи, хіміопрофілактика гемоспорідіозів, застосування антибіотків, біогенних стимуляторів. Ці заходи є також протиепізоотичними.

До масових ветеринарно-санітарних заходів відносять такі заходи як дезінфекція, дезінсекція, дезінвазія і дератизація тваринницьких приміщень, санітарна обробка транспортних засобів, реманенту, шкіряної та іншої сировини, які мають значне профілактичне значення.

В той час для успішної роботи ветеринарних фахівців визначене коло фахівців, займаючись організаційними заходами, тобто заходами, спрямованими на її організацію.

До такої діяльності в ветеринарній медицині належить :

1. Загальна організаційна робота з управлінням ветеринарною справою ( включаючи розробку законодавчих та нормативних документів, планування ветеринарних заходів );

2. Ветеринарне постачання ( включаючи виробництво біологічних і інших ветеринарних препаратів);

3. Підготовка кадрів;

4. Ветеринарна пропаганда;

5. Науково-дослідна робота.

Прогрес в ветеринарній справі зачепає різні напрямки ветеринарних знань та практики. Насамперед це :

1. Подальше глибоке вивчення захворювань тварин їх етіології, особливо захворювань маловивчених та маловідомих у тому числі екзотичних;

2. Пошук нових та вдосконалення існуючих методів та засобів профілактики та лікування, створення нових ефективних та економічних біологічних і хіміопрофілактичних препаратів, а також дезінфектантів;

3. Підвищення рівня механізації праці ветеринарних фахівців, застосування сучасних зразків техніки для щеплення та дезінфекції, поліпшення умов праці фахівців ветеринарної медицини;

4. Впровадження в практику нового лабораторного обладнання, сучасних приборів та апаратів;

5. Удосконалення технології, підвищення якості та точності ветеринарно-санітарної експертизи, покращення організації ветеринарно-санітарного надзору;

6. Участь у розробці та впровадженні в виробництво нових, науково обгрунтованих систем та технологій ведення тваринництва;

7. Вивчення економіки ветеринарної справи.

Термін “ветеринарна служба” ( служба ветеринарної медицини) має декілька значень :

- по-перше, під словами “ветеринарна служба”, розуміють дію ( діяльність, роботу) фахівців ветеринарної медицини, установ, організацій в даній області знань;

- по-друге, в Україні існує державна ветеринарна медицина, яка складається з ветеринарних органів системи Міністерства аграрної політики України та установ і організацій державної ветеринарної мережі;

- по - третє, поряд з державною існує і відомча ветеринарна медицина, до якої відносяться фахівці ветеринарної медицини господарств різних форм власності, підприємств та організацій.

Переглядів: 3076