Мозаїчність фітоценозу

Синузіальність

Синузія – це екологічно й просторово відособлена частина рослинного угруповання. З точки зору ярусного почленування, можна сказати, що кожний ярус агрофітоценозу, по суті, э синузією, оскільки він має чіткоокреслене просторове виявлення та геоморфологічну приуроченість, яка, в свою чергу, відзначається власними екологічними зонами місцезростання. Нерідко синузії виділяються у вигляді окремих невеликих ділянок, наприклад, знижень, покритих жовтецем повзучим чи чистецем однорічним, гірчаком шорстким, які приурочені до ще вологіших знижень. Подібного роду синузії називаються просторовими, тобто приуроченими до певних ділянок території. Другою категорією можуть служити ценотичні синузії, зумовлені ценотичними властивостями рослинних угруповань. Вони можуть бути то більш широкими, то вузькими. Так, наприклад, синузія наземних лишайників у багатьох регіонах тісно пов'язана тільки із сухими чи свіжими сосновими лісами, тоді як синузії ліщини звичайної - з лісами, утвореними цілим рядом видів листяних порід, а місцями – хвойно-листяних. У зв'язку з цим відособлені екологічно і ценотично обумовлені яруси фітоценозу розглядаються в лісових екосистемах як окремі синузії, хоч і не всі геоботаніки визнають подібний підхід вірним. Як особливі синузії розглядають сукупність епіфітів, ліан. Епіфітні лишайники, мохи, напівпаразити, папороті також слід розглядати як самостійну синузію, що займає специфічну стовбурну або кронову екологічну нішу.

Синузії у часі тісно пов'язані з часовими вимірами: віковими, тимчасовими, короткотривалими, довготривалими тощо. В агрофітоценозах нерідко виділяють ряд часових синузій: ранньовесняну синузію створює веснянка рання, літню – фіалка польова, пізно літню – галінсога дрібноквіткова. Всі ці синузії тісно пов'язані з сезонною ритмікою агрофітоценозу.

У широколистяних лісах також виділяється ряд чітко відособлених синузій: ранньовесняну створюють ефемери з числа неморальних видів – ряст Галлера, анемона жовтецева, фіалка запашна; ранньолітню – зубниця бульбиста, медунка темна, вороняче око, маренка запашна; пізньо-осінню –яглиця звичайна, осока лісова, тонконіг дібровний та інші.

У складних агрофітоценозах синузія і ярус можуть співпадати. Прикладом можуть бути покривні культури для багаторічних трав складних агрофітоценозів типу тимофіївково-конюшинових, в яких злак є покривною культурою для конюшини, або кукурудзяно-бобових, де кукурудза є покривною культурою для кінських бобів тощо.

Ще одним видом горизонтальної структурованості фітоценозу є його мозаїчність. Будь-який фітоценоз неоднорідний за своєю природою і, по суті, складається з флористично, морфологічно, екологічно і ценотично відмінних мікроценозів, як їх назвав Б.О. Биков, або мікрофітоценозів – за Лавренко, мікроасоціацій – за Гросгеймом, чи мікроугруповань – за Ярошенком. У сосново-дубовому лісі можна знайти ділянки, де біля стовбурів дерев ростуть веснівка дволиста або одинарник європейський, а біля дуба – конвалія травнева чи грушанка однобока. На відкритих більш зволожених площах поміж сосново-різнотравними і дубово-різнотравними мікроценозами чергуються ділянки, зайняті трав'янистими мікроценозами з домінуванням горлянки женевської, буквиці лікарської та інших. На оліготрофному болоті чергуються мікроценози трьох типів:

1. Сосново-журавлиново-сфагнові, які заселяють найбільш підвищені і добре аеровані пристовбурні горби.

2. Сосоново-пухівкові, які становлять невеликі однорідні за структурою пухівкові купини, що виникають під шатром сосни.

3. Сосново-сфагнові, що заселяють найбільш обводнені ділянки поміж деревно-чагарничково-сфагновими і деревно-трав'янистими купинястими мікроценозами.

Для сосново-лишайникового бору М.І. Сахаров (1950) наводить такі мікроценози:

1. Бір із зімкнутою сосною, де майже відсутній лишайниковий покрив.

2. Бір з розрідженим деревостаном, де в наземному покриві виділяються лишайники і синузії зеленого моху – плевроцію Шредера.

3. Бір з дуже розрідженим деревостаном і рясно розвиненим лишайниковим покривом.

Ці мікроценози чергуються між собою і не порушують уяву про лишайниковий бір як єдине ціле, тип лісу. У результаті в усіх цих та подібних до них типах лісу спостерігається мозаїчний розподіл рослинного покриву, який властивий не лише для лісів, але в ще більшій мірі для лук, степів, полів, трав'яних боліт.

Отже, мозаїчність – це горизонтальне почленування фітоценозу на морфологічні та еколого-ценотичні мікроценози.

Характерною ознакою мозаїчності є те, що однорідні мікроценози взаємопов'язані між собою. їх певна відособленість виявляється лише по границі фітоценозу. Не менш істотною ознакою мозаїчності є й те, що інтегральним, об'єднуючим для всіх мікроценозів, що входять до фітоценозу, є едифікатор або співедифікатор основної життєвої форми рослин.

Складення кожного окремого фітоценозу на всій протяжності неоднакове, а значить неоднорідне його екологічне середовище, оскільки в кожному з мікроценозів чи на кожній окремій ділянці будуть різні умови освітлення, температури повітря і фунту, рух повітря, товщина снігового покриву, кількість опадів, потужність підстилки тощо.

У геоботаніці при розгляді мозаїчності (Миркін та ін., 2001) виділяють дві особливості:

1. Мозаїчність обумовлена фітоценотичними причинами, біотичною трансформацією життєдіяльності самих ценобіонтів.

2. Мозаїчність формується закономірно повторюваними поєднаннями видів.

Мозаїчність фітоценозів неоднорідна і може бути репрезентована наступними варіантами:

- регенераційними, зумовленими відновними процесами. На антропогенно порушених територіях, у розріджених фітоценозах з'являються неоднорідні за видовим складом і місцезростанням мікроугруповання;

- клоновими, що формуються завдяки вегетативному розмноженню дернинних видів рослин шляхом артикуляції або в інший спосіб, що призводить до виникнення ценотичної неоднорідності рослинності;

- алелопатичними, причиною виникнення мозаїчності рослинності якої є кореневі виділення, що стимулюють розвиток одних, а пригнічують його в інших видів або ж забезпечують різнодостатню трофічність певних груп рослин, від чого і виникають різнорідні мікроугруповання;

- зоогенні, котрі виникають під впливом дії тварин, у результаті неоднорідності випасання, витоптування, пасовищного навантаження, дії гризунів, комахозапилювачів.

Читайте також:

Структурність фітоценозу. Біогоризонти і фітогоризонти

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурність фітоценозу. Біогоризонти і фітогоризонти	\|	Комплексність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.