Наведений у ст. 96 ЦПК України перелік справ, що розглядаються у наказному провадженні є вичерпним.

На компетенцію суду щодо видачі судового наказу поширюються загальні правила розмежування видів судових юрисдикцій. Суд загальної юрисдикції не може видати судовий наказ у разі заявлення вимоги, яка ґрунтується на правочині, укладеному між юридичними особами [60].

У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися заяви про видачу судового наказу щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського чи адміністративного судочинства. У разі заявлення такої вимоги суд відмовляє у прийнятті заяви на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК. Для отримання судового наказу заявник має подати заяву, що відповідає вимогам ст.98 ЦПК України.

Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) перелік документів, що додаються до заяви.

За змістом ст. 98, п. 2 ч.3 ст. 100, ст. 103 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги ст.ст. 58 і 59 ЦПК щодо належності та допустимості доказів (п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Судовий збір оплачується у розмірі 50 % ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження (п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підстави для видачі судового наказу	\|	Порядок видачі і скасування судового наказу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.