Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб. Міжнародна підсудність

 

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземні громадяни - це особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, а особи без громадянства - це особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземними юридичними особами є підприємства та організації, створені за межами України.

Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами. Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток положень Конституції України ст. 410 ЦПК встановлює, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України для захисту своїх інтересів. На них поширюються норми статей 27, 31 ЦПК, що дозволяють знайомитися з матеріалами справи, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання і відводи, наводити свої доводи, оскаржувати рішення і ухвали суду, змінити підставу і предмет позову, пред'явити зустрічний позов та ін.; норми статей 28, 29 ЦПК, що визначають цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність - здатність мати і здійснювати цивільні процесуальні права, а також мати і виконувати обов'язки.

Особливість має інститут представництва у справах за участю іноземних осіб. На підставі міжнародних договорів (консульських конвенцій, договорів про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах), у випадках, передбачених такими договорами, консул може представляти перед судом без довіреності громадян країни, що призначила консула.

Законодавче закріплення процесуальних прав і обов'язків іноземних осіб означає надання їм національного правового режиму в сфері цивільного судочинства, але з урахуванням особливостей норм, встановлених Конституцією, законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, застосування національного правового режиму дозволяє зробити висновок, що цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб визначається Цивільним процесуальним кодексом України. Відповідно іноземні особи можуть брати участь у цивільному процесі як сторін, третіх осіб, заявників та заінтересованих осіб і мати ті ж права і обов'язки, як і фізичні та юридичні особи України.

Слід зазначити, що подання іноземним особам національного режиму в області захисту своїх прав та інтересів носить безумовний характер. Це не пов'язується з проживанням іноземних осіб в Україні, з будь-якими іншими обмеженнями.

Відповідно до міжнародного цивільного процесу підсудністю цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземні особи, є компетенція судів певної держави з розгляду і вирішення цивільних справ.

Міжнародна підсудність визначається, насамперед, українським законодавством. Так, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 414 ЦПК).

У випадку, коли в законодавстві питання підсудності не отримують вирішення, застосовуються загальні правила територіальної підсудності цивільних справ. Так, на основі ч. 10 ст. 110 ЦПК позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцем знаходження його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. При цьому місце знаходження майна та останнє відоме місце проживання або перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно визначені.

Отже, судам України підсудні справи за вибором позивача, якщо достовірно відомо, що відповідач останнім часом проживав або мав майно в Україні.

Суди України дозволяють справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд приймає міжнародний договір (ст. 8 ЦПК). Наприклад, міжнародними договорами про надання правової допомоги встановлюються правила напрямку судових доручень.

Віденська конвенція про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 (ст. 31) передбачає, що дипломатичний агент користується захистом від цивільної юрисдикції, крім:

1) речових позовів, які стосуються приватного нерухомого майна, що знаходиться на території держави перебування, якщо тільки він не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва;

2) позовів, що стосуються спадкування, стосовно яких дипломатичний агент виступає в якості виконавця заповіту, опікун над спадковим майном, спадкоємця або відказоодержувача як приватна особа, а не від імені акредитуючої держави;

3) позовів, що стосуються будь-якої професійної або комерційної діяльності, здійснюваної дипломатичним агентом в державі перебування за межами своїх офіційних функцій.

Порушення справи дипломатичним агентом чи іншою особою, яка користується імунітетом від юрисдикції, позбавляє його права посилатися на імунітет щодо зустрічних позовів, безпосередньо пов'язаних з основним позовом (ст. 32 Конвенції)

Питання імунітету консульських посадових осіб вирішуються у відповідних консульських конвенціях, укладених Україною з іноземними державами.

 




Переглядів: 536

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порядок розгляду і вирішення справи про відновлення втраченого судового провадження | Порядок виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.