Нехай функція визначена в деякому околі точки , a – напрямок, що задається одиничним вектором , де - кути, які утворює вектор з осями координат.
Якщо точка перейде по напряму в точку , то функція одержить приріст у напрямі , тобто . (22)
Оскільки то очевидно (див. Рис.3), що , .
Рис.3.
Тому приріст функції у даному напрямі перепишемо у вигляді:
.
Означення 22. Похідною за напрямом функції двох змінних називається границя відношення приросту функції в цьому напрямі до величини переміщення при прямуванні її до нуля, тобто . (23)
Похідна –характеризує швидкість зміни функції в напрямі .
Зрозуміло, що частинні похідні та є похідні за напрямами паралельними осям Ox та Оy відповідно.
Якщо використати теорему Лагранжа, то неважко показати, що (24)
Означення 23. Градієнтом функції називаєтьсявектор з координатами .
Враховуючи, що , праву частину (24) можемо записати увигляді скалярного добутку:
. (25)
Звідси випливає, що похідна за напрямом є скалярний добуток градієнта і одиничного вектора, який задає напрям .
Скалярний добуток двох векторів (25) максимальний, якщо вони мають однаковий напрям. Тому градієнт функції в даній точці характеризує напрям максимальної швидкості зміни функції в цій точці. Градієнт записують через його координати , а його довжина дає величину максимальної швидкості зміни функції в точці .