Основні аспекти теми

Література Західної України. Літературна група поетів-символістів «Митуса», що видавала однойменний журнал. Роль націоналістичного журналу «Літературно-науковий вісник» (з 1933 р. – «Вісник») Д.Донцова у формуванні політичних настроїв і літературно-естетичних уподобань західноукраїнського суспільства та еміграції. Група письменників католицького спрямування «Логос», що гуртувалася навколо

журналу «Поступ». Творчість Б.Кравціва. Лірика С.Гординського. Літературне життя в Західній Україні, Буковині. Вплив традицій І.Франка. Активна участь у літературному житті О.Кобилянської, В.Стефаника. Місце на літературній ниві “молодомузівців” Б.Лепкого, В.Пачовського, П.Карманського. Орієнтація на літературне життя Східної України (А.Крушельницькій, В.Бобинський, М.Ірчан). Прихід у літературу молодих письменників Західної України (П.Козланюк, С.Тудор, Я.Галан). Стрілецька поезія. Орієнтація письменників на традиції національно-визвольної боротьби Січового Стрілецтва, УНР і ЗУНР (Р.Купчинський, О.Бабій).

Унікальність постаті Б.-І.Антонича в історії української літератури, його вихід за межі традиційного поцінування художнього тексту. Трактування християнства та поганства як рівноправних еманацій єдиного Божественного єства, самоусвідомлення людини як однієї з ланок біологічного космосу, подолання часу в момент заглиблення поетичної уяви до праоснов буття у збірках «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936), «Зелена Євангелія» (1938), художня інтерпретація архетипів Лісу та Міста як рівнопокладених, взаємоперехідних. Завершення плюралістичної концепції Б.-І.Антонича у сюрреалістичній збірці «Ротації», врівноваження антитетичних категорій прекрасного та потворного. Віднадходження асоціативних зв’язків його лірики з народною творчістю, з творами У.Уітмена, Р.Тагора, Є.Гарасимовича та ін. Сновидіння як джерело творчості Б.-І.Антонича.

Література еміграції. Виникнення політичної еміграції, її політична, науково-освітня і культурно-мистецька діяльність. Національно зорієнтовані угруповання «Танк» (Варшава), «Ми» (Варшава) та їх часописи. «Празька школа» поетів (Ю.Дараган, Ю.Липа, Н.Лівицька-Холодна, О.Лятуринська, Є.Маланюк, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга та ін.). Близька до неї творчість Ю.Клена (О.Бургардта).

«Празька школа» – умовна назва літературного покоління емігрантів міжвоєнного двадцятиліття. Спільні риси: естетична концепція, сформульована переважно Є.Маланюком за часів його перебування в калішському таборі інтернованих вояків Армії УНР. Збірка «Сагайдак» Ю.Дарагана (1925) – сукупність мотивів, розвинених Є.Маланюком, О.Ольжичем, Л.Мосендзом, Ю.Кленом (О.Бургардтом), Н.Лівицькою-Холодною, О.Лятуринською, О.Стефановичем та ін.: історіософічні візії козацького, києво-руського чи доісторичного ґатунку, туга за Україною, вольові імперативи тощо. Обстоювання потреби виховання національного чину при визнанні автономності мистецтва, полеміка з цього приводу з Д.Донцовим, публікації творів «пражан» у редагованому ним часописі «Вісник» (1933-1939; до 1933 – «Літературно-науковий вісник»).

Перегук творчої позиції «празької школи» з генерацією «розстріляного відродження». Акцентування національно-культурної традиції при несприйнятті та подоланні гальмівних, неадекватних історичним вимогам рис ментальної свідомості, переведення «філософії серця» в нову якість – «філософію чину». Апробація нового, діяльного, цілеспрямованого типу українця в поетичних текстах, екстраполяція його в дійсність міжвоєнного двадцятиліття та періоду Другої світової війни.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Авангардизм поезії	\|	ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.