При об’єктному проектуванні всі об’єкти розбиваються на класи залежно від їх особливостей: відношення до матеріального виробництва, структури управління, типу й характеру виробництва тощо.
Потім для кожного класу створюється типова ІС, яка без значних змін впроваджується на всіх об’єктах відповідного класу.
Однак кожний об’єкт має свої специфічні особливості, зумовлені рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів, які неможливо врахувати при первинній класифікації об’єкта.
Тому найчастіше створюється проект ІС для базового еталонного об’єкта, де здійснюються заходи з поліпшення документообігу, організаційної та функціональної структури, системи класифікації й кодування інформації, методик розрахунку економічних показників тощо. Економічні інформаційні системи інших об’єктів приводяться у відповідність до систем еталонного об’єкта. Для еталонного об’єкта, а потім для інших об’єктів розробляється і впроваджується проект ІС.
Основною сферою застосування цього методу стали непромислові об’єкти: банки, склади, торгівля, медицина і т. ін., тобто ті об’єкти, де організація інформаційного середовища типова і постійна.