Характеристика АСУ «Сігма»

Як приклад наведемо адаптивну АСУ «Сігма», розроблену в кінці 70-х років. Вона орієнтована на промислові підприємства з дискретним характером виробництва. До її складу входять такі компоненти (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Схема інформаційної взаємодії компонента АСУ «Сігма»

Компонент «Виробництво» головний і впроваджується першим. Інші впроваджуються в міру потреби. Кожний компонент містить спеціальні засоби, які дають змогу використовувати його автономно, коли «компонент – постачальник» інформації ще не впроваджено.

Нормативно-довідкова база створюється на основі конструкторсько-технологічної докуметації, починаючи з виробничих дільниць.

У базі даних є три головних масиви:

1) основного виробництва – містить необхідні нормативні, облікові та планові дані про кожний предмет виробництва;

2) матеріальних ресурсів;

3) трудових ресурсів.

У складі типового проекту є спеціальний апарат параметричного налагодження і засоби перегенерації програмного забезпечення системи. Адаптивність передбачає можливості модифікації вхідних і вихідних повідомлень, структур масивів, а також розширення бази даних. Налагодження виконується згідно з параметричним описом об’єкта управління – картою підприємства, яка містить три документи:

параметри підприємства;

параметри конфігурації ЕОМ;

параметри цехів.

Розділ 13. Автоматизація проектування
інформаційних систем

13.1. Задачі й принципи автоматизації проектування
інформаційних систем

Неавтоматизоване проектування ІС породжує ряд проблем, пов'язаних як з якістю власне розробки, так і з якістю проектної до-кументації на систему. ІС як об'єкт проектування є складною сис-темою з усім спектром притаманних складним системам властивостей. З одного боку, ІС має велику кількість різних елементів, які в свою чергу об'єднуються множиною неоднорідних структуроподібних зв'яз-ків. З іншого боку, до розробки ІС залучається велика кількість різних спеціалістів як від організації розробника, так і від підприємст-ва (організації), для якого створюється ІС. Це призводить до появи двох глобальних проблем проектування:

- відсутність цілісного уявлення про майбутню систему на перших етапах проектування, що спричинює потенціальну необхідність процедур перепроектування на стадіях впровадження та експлуатації ІС;

- необхідність узгодження проектних рішень, що виконуються різними спеціалістами і навіть організаціями.

Аналіз досвіду проектування реальних систем , а також ме-ханізмів реалізації технології неавтоматизованого проектування ІС дозволяє деталізувати появи зазначених вище глобальних проблем. До числа негативних властивостей і характеристик ІС, що проек-тується, можна віднести такі:

- неадекватність структурних ІС тим задачам і цілям, що перед нею поставлені;

- неузгодженість структурних частин системи (підсистем, задач, файлів, баз даних);

- відсутність узгодженості у проектованій документації;

- неоднозначність трактування оформлених проектних рішень фахівцями різних профілів;

- надмірність проектної документації, яка полягає в дублюванні інформаційних одиниць проектних рішень у різних проектних документах;

- неповнота проектної документації, пов'язана з тим, що у системі можуть залишитися неописаними окремі елементи, можуть бути відсутні специфікації деяких даних;

- неможливість ефективно прослідкувати за документацією цілісну реакцію системи на зміну окремого чинника. Якщо, наприклад, необхідно з'ясувати як ІС та окремі її задачі прореагують на додаток (вилучення) якогось елемента, то для цього, як правило, необхідно прочитати всю документацію на систему.

Створення і використання систем автоматизованого проектування (САПР ІС) – новий напрямок у практиці створення ІС.

САПР ІС – організаційно-технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємопов’язаного з підрозділами проектної організації, і виконує автоматизоване проектування.

Комплекс засобів автоматизації проектування складається із сукупності засобів методичного, програмного, технічного, інформаційного та організаційного забезпечення.

У САПР ІС процес розробки розглядається з системної точки зору, а застосування ЕОМ передбачається на всіх етапах проектування. Стержневою вимогою до САПР ІС є можливість побудови і підтримки в системі проектування деякої глобальної інформаційної моделі об’єкта управління. Друга назва методу – модельне проектування.

Модель містить у формалізованому вигляді опис сукупності інформаційних компонентів і відношень між ними, включаючи їх зв’язки і алгоритмічні взаємодії. Інформаційна насиченість моделі має бути такою, щоб забезпечувалась можливість автоматизованого переходу до системи машинних алгоритмів, які складають сутність відповідної ІС.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості методу об’єктного проектування	\|	Особливості САПР ІС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.