Класифікація центрально-стислих стрижнів

З погляду поведінки під навантаженням стислі стрижні залежно від їхньої гнучкості

λ=νl/i (1)

(νl-приведена довжина, ν та i - відповідно коефіцієнт приведення довжини й радіус інерції поперечного перерізу в розглянутій головній площині інерції) можна розділити на три категорії:

- стрижні великої гнучкості (гнучкі стрижні λ>λ_гр= ), втрата стійкості яких відбувається при напругах, що не перевищують межу пропорційності σ_гп;

- стрижні кінцевої (малої, середньої) гнучкості (λ₀<λ<λ_гр), що втрачають стійкість у межах прояву матеріалом фізичної нелінійності;

- жорсткі стрижні, що не втрачають стійкість аж до досягнення граничних напруг σ_гп (границя плинності σ_п у пластичних матеріалів або тимчасовий опір σ_в у крихких, λ< λ₀).

Зокрема, для сталі λ₀= 30-40, λ_гр= 80-100.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Скалярное произведение векторов.	\|	Визначення критичних напруг

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.