де P – стискаюча сила, A – площа поперечного перерізу стрижня,
[σ-]= σгр/n (3)
- допускна напруга на стиск (далі нижній індекс будемо опускати), n – коефіцієнт запасу, обумовлений галузевими нормами міцності.
Для стрижнів великої гнучкості на підставі точного або чисельного розв'язання крайової задачі для рівняння стійкості [7]
(4) (4)
критичні (ейлерові) напруги можуть бути представлені у формі
σ кр= σэ = π2 E/λ2 (5)
і, як правило, добре узгоджуються з експериментами.
Фізично нелінійна задача про стійкість стрижнів кінцевої гнучкості представляє значні труднощі й найбільш достовірними є залежності, що апроксимують результати експериментальних досліджень, з яких найбільш відома формула Ф.С. Ясинського[1,3, 5-10]
σкр= a – bλ + cλ2 (6)
Тут а, b і c - коефіцієнти, що залежать від матеріалу [5, стор. 455].
У кожному разі аж до початку втрати стійкості стрижень працює на стиск і умову стійкості можна записати аналогічно умові міцності на стиск (2)
σ = P / A ≤ [σу], (7)
де [ σу]= σ кр / nу (8)
і nу відповідно допускні напруги і коефіцієнт запасу на стійкість, причому [σу]≤[σ]. Замість останньої нерівності можна записати рівність
[σу] = φ [σ] (9)
Тут 0<φ ≤ 1 - коефіцієнт зміни основного напруження, що допускається на стиск, або коефіцієнт умовного напруження, що допускається.
Підставляючи (9) в (7), умову стійкості можна переписати у вигляді
σ = P/A ≤ φ [σ] (10)
У навчальній і довідковій літературі [1,3,5-10] приводяться табульовані залежності