Ресурси

баланс

Ланки соціальної системи

Рис. 8. Модель соціальної системи індивіда ( за М.Флегерті)

М.Сіпоран пропонує проаналізувати результати спостережень за природою соціального функціонування. На його думку, соціальне функціонування– це спосіб поведінки, коли індивіди “поводяться певним чином, щоб виконати свої життєві завдання та задовільнити свої потреби”. Це включає виконання вікових та ситуативних завдань та ролей, які мають “відносинні, поведінкові виміри”. Завдання характеризується обсягом роботи, сукупністю видів діяльності для одержання результату, а роль – більш комплексне поняття, що включає виконання завдань і розвиток взаємовідносин, які асоціюються зі статусом певної соціальної ролі. Нездатність успішно виконувати свої соціальні ролі перешкоджає людям задовільняти потреби і є першопричиною того, що вони звертаються по допомогу у заклади сфери соціальних послуг. Згідно з аналізом М.Сіпорана, незадовільне соціальне функціонування часто спричинюється такими факторами, як нерівноцінний обмін чи екологічний дисбаланс між людьми та їхнім оточенням. Запланована позитивна зміна, що є наслідком професійного втручання, часто досягається за допомогою залучення інших важливих для клієнта осіб з метою допомогти їм об’єднати зусилля для вирішення проблемної ситуації.

У практиці соціальної роботи з індивідами немає чітко встановленого правила, що з клієнтами потрібно працювати виключно наодинці, і навпаки, часто виникають ситуації, коли вирішити проблему без сумісної зустрічі з членами сім”ї, друзями чи іншою важливою для вирішення проблемної ситуації особою, дуже важко, або й неможливо. Коли клієнти потребують зміни, найпростішим виходом із складної ситуації їм здається зміна певних рис, звичок особи (чи осіб) з їхнього соціального оточення. Неодноразово клієнти звертаються з такими побажаннями до своїх соціальних працівників. Перше, чого соціальний працівник, виконуючи роль гіда-консультанта, повинен навчити клієнта, це те, що люди в силі змінити лише самих себе і, якщо вони докладуть зусиль, позитивні зміни вплинуть на всю соціальну систему клієнта у її взаємодії. Одним із основних факторів, які впливають на процес втручання, забезпечують зміни і роблять їх ефективними, є взаємовідносини соціального працівника і клієнта. Ділові, проте теплі і довірливі стосунки створюються за допомогою використання вмінь та навичок спілкування і поведінки, що забезпечує атмосферу довір”я та доброзичливості, а також відповідний соціоемоційний клімат.

Сучасні методи індивідуальної соціальної роботи, серед яких особливо виділяється такий метод, як наснаження, заохочують соціальних працівників у процесі професійного втручання робити наголос на сильних сторонах клієнта. Елементи цього методу допомагають клієнтам контролювати як своє особисте, так і соціальне життя. До методів індивідуальної соціальної роботи також належать:

- фостерні взаємовідносини, що виражають емпатію;

- підтримка вибору клієнта та його мети;

- оцінювання та усвідомлення особистих відмінностей;

- наголос на співпраці;

- спілкування на рівні поваги гідності клієнта;

- зосередженність на проблемі клієнта;

- дотримання конфіденційності;

- пошук рішень, що стимулюють участь клієнта;

- інформування клієнта про його законні права;

- трактування труднощів, як можливостей набуття нового досвіду;

- залучення клієнта до процесів прийняття рішень та оцінювання;

- дотримання положень професійного етичного кодексу та відображення стандартів професії соціальної роботи;

- намагання усунення дискримінації, нерівності;

- підтримка принципів соціальної справедливості.

Додатковим способом наснаження клієнтів є надання можливості розвиватися і зростати на їхніх рівнях самоповаги, адже коли здатність клієнта цінувати себе є втраченою, його охоплює тривога та невпевненість і він піддає сумніву кожну дію, або самостійно прийняте рішення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретична частина заняття	\|	Ресурси соціальної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.