РОЗДІЛ XXIX,

у якому Турчиновський оповідає про те,
як виставляв він у Шклові свою драму

По годинах мук та натхнення виклав я на папері драму
свою. Поставити її у Шклові було не так і легко. Одне, що
бракувало мені помічників, а друге, й часу вільного не мав
я багато. Проте лучилися мені з Києва два спудеї, котрі
хотіли в Могилеві чи Орші ходити до тамтешніх шкіл і яких
не прийнято, бо православної були вони віри. Я умовився
з ними, і спудеї залюбки згодилися виступити в моїй "Муд-
рості передвічній" (до речі, моя драма із тією, такої ж назви,
що виставлялася на кону Київської академії, як помітить
розумний і багатознаючий читач, не мала нічого спільного).
Обидва студенти добре знали, як грати у виставі, бо самі,
як і я колись, лицедіяли на кону Київського колегіуму. Все
було розподілено й вивчено, я мав грати Мойсея, один із
спудеїв Рицаря і Козака, другий — мандрівця, що шукав
на безлюдді волі. Мої хористи грали інші ролі, а я всіма
керував.

Зала була забита людьми, бо такого не бачив у Шклові
ще ніхто, прийшли благочестиві і римляни, тобто єзуїти й

ся і виглядав справжнім дідом, хоч був ще в зовсім молодих
літах. Може, тому недовгий вік йому судився: десять років
прожив блаженний у монастирі, а відтак і помер. Всі ті де-
сять років ходив він не такий спокійний і веселий, як раніше,
і майже ніколи не освітлювала його вид ясна усмішка — все
про щось думав, але міркуваннями своїми не поділився ні
з ким. Те навіки залишилось у божій таємниці, відомо тіль-
ки, що нічим не пошкодив своїй святості Мойсей.

Братія дивилася на нього із захопленням та страхом: не
кожен міг похвалитися, що знайшов би силу вчинити саме
так.

Перед смертю Мойсей любив сідати так, щоб видно було
повноводний Дніпро, і годинами стежив за мінливими спа-
лахами на воді. Особливо радо спостерігав він схід сонця —
це був, здається, єдиний момент, коли його обличчя на мент
оживало.

Мойсея поховали в Лаврських печерах і нарекли святим.
Дух його навідував декого з ченців і багатьох із простих
смертних: смертних переконував стригтись У чорне духовен-
ство, а ченців розстригтися й жити звичайним людським
життям.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ XXVIII	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.