Природокористування

З самого початку розвитку людського суспільства в основу господарської діяльності закладався економічний принцип – досягнення максимальної ефективності господарювання при мінімальних затратах.

Нераціональна антропогенна діяльність призвела до порушення динамічної рівноваги в біосфері. Економічна система, спрямована тільки на споживання природних ресурсів, виявилася неефективною.

У зв’язку з цим з 60-х років ХХ ст. почали запроваджувати еколого-економічний принцип господарювання: досягнення максимального економічного ефекту при мінімальній шкоді для довкілля. Однак не визначеним залишається поняття “мінімальної шкоди”.

Розрахунок гранично допустимих антропогенних навантажень (ГДАН) здійснюють на основі гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у воді, повітрі, грунті шляхом розрахунку і встановлення для суб’єктів господарської діяльності гранично допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу, гранично допустимих скидів (ГДС) у водойми та нормативних кількостей відходів. Критерієм визначення ГДВ і ГДС є ГДК забруднювачів.

Вивчення закономірностей взаємодії економіки з екологією – це предмет науки “Економіка природокористування”, або “Еконологія”. Об’єктом вивчення еконології є еколого-економічні системи, які охоплюють виробництво і ту частину довкілля, на яку це виробництво впливає.

Еколого-економічний ефект можна визначити за допомогою виразу

Е = Е₀ – (А + В + С),

де Е₀ – загальний економічний ефект; А – вартість природоохоронних заходів; В – втрата від пошкодження довкілля; С – вартість природних ресурсів. Рентабельним вважається виробництво, у якого Е має додатнє значення.

Слід відмітити, що для більшості втрат не можна знайти грошовий еквівалент: здоров’я не можна компенсувати грошима; багато захворювань невірно діагностується; не враховується “ціна” передчасної смерті; народження неповноцінних дітей, зниження рівня здоров’я наступних поколінь; збіднення генофонду планети. Не можна оцінити економічно також і природні ресурси. Головним мірилом їхньої вартості приймалися затрати праці на їх видобуток і транспортування (такий підхід не є коректним, оскільки в разі відсутності трудозатрат для видобутку і транспортування природного ресурсу його оцінка стає нульовою.

Таким чином, принципова неможливість економічно адекватно оцінити природні ресурси та шкоду навколишньому середовищу в результаті господарської діяльності людей, призвела до того, що еколого-економічний принцип виявився неспроможним вирішити протиріччя у взаємовідносинах людського суспільства з природою.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ	\|	Економічні важелі оптимізації природокористування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.