Поведінка головуючого

Тими заходами, які мають офіційний характер, звичайно керує директор заводу або керівник установи. Заходами громадських організацій керує особа, вибрана громадськістю.

Головуючий відповідає за організацію нормального ходу засідання: він повинен стежити за дотриманням регламенту, у ввічливій, коректній формі просити виступаючих— у разі необхідності — дотримуватися теми порядку денного засідання.

Голові зборів належить велика роль не лише у дотриманні регламенту, а й загалом в успішному проведенні заходу: іноді трибуну може захопити безвідповідальний базіка, іншим разом присутні «грають у мовчанку». Соціологи ретельно перераховують усі можливi випадки невдач: «коли учасники наради не хочуть виступати», «коли виникає суперечка», «коли деякі не виступають», «коли учасники наради говорять надто багато», «коли група учасників наради приходить до неправильного висновку» та ін. І в усіх цих випадках голова зборів повинен знайти розумний вихід: це не повинен бути «адміністративний тиск», ані жалісливі риторичні запитання на зразок «Ну, що ми ще не обговорили?», «Які питання слід ще підняти?», ані мовчазний дозвіл керівникові зневажати регламент.

Бажано, щоб головуючий стоячи оголошував прізвище, посаду і тему виступу наступного оратора; тим самим підкреслюється повага до виступаючого, а присутні в залі краще стежать за ходом зборів.

Репліки по ходу засідання головуючий може робити з місця, але при виступі — навіть найкоротшому — необхідно встати, для того, щоб присутні могли краще сприймати його слова.

Голова зборів повинен домагатися того, щоб кожен виступаючий пропонував свій варіант розв'язання поставленого на обговорення питання; жоден оратор не повинен брати слова, якщо не може його закінчити пропозицією. Він не повинен заохочувати виступів «для протоколу» (якість обговорення, як відомо, далеко не в першу чергу залежить від кількості виступів).

У деяких колективах прийнято дякувати ораторові після виступу (головуючий коротко каже: «Дякую»). Вияв уваги в такій формі не суперечить правилам проведення масових заходів.

У виступах виключаються: безтактність; недоброзичливість у ставленні до окремих учасників наради; байдужість до спільної проблеми, інтерес до «свого» в цій проблемі; бажання поставити інших у смішне становище; страх здатися вискочкою, не сподобатися начальству та ін.

У виступах повинна бути: максимальна увага до кожної пропозиції, розкутість думки, «раціональне зерно» — пропозиція до загального розв'язання проблеми.

Тон виступів — діловий, спокійний; голос не форсований, не підвищений (до такого виступу більше прислухаються; тому досвідчені оратори на великих нарадах намагаються розпочати свій виступ підкреслено тихим голосом). Темп виступу повинен бути неспішним, тоді кожне слово звучить вагоміше.

Про те, як підготовлена та як ведеться нарада, можна судити з її темпу. Якщо вона підготовлена добре, якщо вибрано правильний стиль її ведення,— темп наради швидкий, напружений, тон діловий, в залі палуб тиша, а не т. зв. «робочий шум», який чомусь вважається ознакою активності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регламент наради	\|	Ухвала зборів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.