Приймають дитину повністю 24,2 % батьків. Така ситуація у сім’ї для дитини є сприятливою для особистісного розвитку дитини. Вона почуває себе потрібною, необхідною та захищеною, до неї ставляться з любов’ю, що є необхідною умовою для розвитку сильної, стабільної особистісної ідентичності (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Показники ступеня прийняття/неприйняття батьками дитини
Таким чином, переважно більшість батьків – 84,5 % – у цілому приймають особистість дитини, що є позитивним чинником для розвитку особистісної ідентичності дитини. 15,5 % батьків дітей старшого дошкільного віку, що брали участь у дослідженні, не приймають особистість
дитини безумовно, або дитина періодично викликає у батьків почуття розчарування, роздратування тощо та певні претензії. Ми припускаємо, що зазначені психологічні особливості емоційного прийняття дитини батьками можуть бути викликані не стільки об’єктивними причинами (самою дитиною), а пов’язані з батьківською позицією, яку Р. Овчарова визначає як систему ставлення особистості батька чи матері до виховання дітей, до особистості дитини [143, с. 225].