• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація криз

ЗМІТОВИЙ МОДУЛЬ 1

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ СВІТОВИХ КРИЗ

ТЕМА 1

СВІТОВІ КРИЗИ: ІСТОРІЯ, ХРОНОЛОГІЯ, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Кризи як природній стан економіки: теорія та методологія дослідження економічних циклів та економічних криз. Історія та хронологія світових криз. Історична динаміка поширеності економічних і фінансових криз у світі. Природа і форми фінансових потрясінь, їх вплив на соціальний, економічний і політичний розвиток держав.

Фундаментальні причини та соціально-економічні наслідки світових криз. Деформація економічного циклу і специфіка світових економічних криз на рубежі ХХ-ХХІ ст. Структурні зміни в світовому господарстві під впливом глобальних і регіональних економічних криз.

Сучасні світові кризи як прояв фінансової глобалізації. Світові економічні кризи та їхні сучасні модифікації. Структурний характер сучасної глобальної кризи.

Криза – 1) різка зміна звичайного стану речей, злом, загострення становища;

2) періодичне перевиробництво товарів, що призводить до різкого загострення всіх суперечностей економіки країни: скорочення виробництва, розладу кредитних та грошових відносин, банкрутства фірм, масового безробіття і зубожіння населення;

3) гостра нестача чого-небудь [9];

4) крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.

Дослідження природи і причин криз, принципів антикризових програм, основних складових нової політико-економічної системи глобального інформаційного суспільства сприяє формуванню нової парадигми, заснованої на еволюційній та інституційній теорії.

Криза, згідно сучасної теорії еволюції – невід’ємна і органічна складова процесу розвитку економічної системи, яка передбачає перехід до нової фази циклу або нового циклу. Кризу неможливо уникнути, адже ресурси і цілі кожної економічної системи обмежені і вичерпні, а в інформаційній економіці вони відрізняються від тих, що притаманні індустріальній.

Теорії криз по різному інтерпретують причини їх виникнення, взаємозв’язок і взаємообумовленість окремих їх різновидів.

Загалом, основними причинами криз є:

- техногенні і природні;

- суб’єктивні та об’єктивні;

- зовнішні і внутрішні.

Основні класифікаційні ознаки та види криз наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація криз

Стосовно кризи державного управління то їх можна класифікувати за іншими ознаками, які враховують причини, характер та наслідки кризи: за особистісною ознакою: об’єктивна, суб’єктивна; за ступенем керованості: керована, некерована; за масштабом: локальна, функціональна, глобальна; за ступенем втрат: незначна, збиткова, руйнівна; за відношенням до середовища: екзогенна, ендогенна; за ступенем впливу: легка, середня, глибока; за вірогідністю виникнення: випадкова, закономірна; за природою виникнення: природна, штучна; за ступенем вияву: потенційна, латентна, гостра; за тривалістю: короткочасна, затяжна, циклічна; за інтенсивністю вияву: уповільнена, інтенсивна, реактивна; за характером процесу: оновлення, оздоровлення, ослаблення, нова криза, загострення.

Генезис трактування криз:

І етап поч. XVII ст. – сер.30-их рр. ХХ ст.

- Економічні кризи не можливі при капіталізмі (Дж.С. Мілль, Ж-Б. Сей, Д. Рікардо) або вони носять лише випадковий характер і система вільної конкуренції здатна самостійно їх переборювати (Ж.-Ш. Сісмонді, Р. Родбертус, К. Каутський);

- Еміль де-Лвель - причини економічних криз – умови грошового обігу. Причинами і передумовами виникнення промислових криз є: витік золота з країни за кордон та розвиток кредиту.

ІІ етапсер. 30-их рр. ХХ ст. – 60-ті рр. ХХ ст.

- висновки Дж. Кейнса, про те, що економічні кризи (депресія, застій) неминучі в умовах класичного капіталізму і випливають із природи властивого йому ринку.

- концепція Р. Гільфердинга[12, с. 279] - загальна можливість появи кризи представлена умовою: без обігу грошей і без розвитку їх функцій в якості платіжного засобу була би неможлива і поява кризи. Простому товарному виробництву (докапіталістичному товарному виробництву) кризи були невідомі. У даному випадку порушення господарського життя - не економічні закономірні кризи, а катастрофи, що виникають із особливих природних чи історичних умов (неврожаї, засухи, епідемії, війни), тобто з економічної точки зору – причин випадкових. Капіталістичний тип виробництва надає товарному виробництву загальний характер: всі продукти приймають форму товару, а продаж товару створює необхідність відновлення та поповнення виробництва цього ж товару. Такі умови призводять виробника в залежність від ринку.

- концепція економічних криз надвиробництва К. Маркса (яка стала основою для багатьох теорій про економічну циклічність).

Причини економічних криз:

- відсутність автоматичного зростання сукупного попиту слідом за розширенням виробництва (оскільки метою капіталу є не задоволення потреб, а виробництво прибутку, то часто виникає ситуації невідповідності між обмеженими розмірами споживання та виробництвом);

- нерівномірність відтворення та циклічність оновлення основного капіталу, масова заміна якого відбувається періодично, з інтервалом у 10-12 років (наявність циклу: невпинне зростання виробництва та економічне піднесення ® підвищення попиту на робочу силу ® скорочення безробіття ® підвищення розмірів заробітної плати ® зниження норми прибутку ® підрив стимулів до інвестування ® зниження сукупного попиту ® поява кризи ® зростання безробіття, падіння реальної заробітної плати ® створюються умови для відновлення інвестиційної активності ® поступове економічне піднесення ® початок нового циклу).

Криза завжди є вихідним пунктом для великих нових вкладень капіталу, тобто створює матеріальну основу для наступного циклу.

Можливість криз закладена у простому товарному виробництві в результаті появи грошей як засобу обігу та засобу платежу. Але ця можливість є по суті формальною. У простому товарному виробництві ринкові зв’язки обмежені, суспільний поділ праці глибоко не розвинений. Тому, якщо і мали місце кризові явища, то вони носили регіональний, тимчасовий характер і не порушували увесь відтворювальний процес.

Дійсна можливість економічних криз створюється капіталізмом на машинній стадії його розвитку. Основне протиріччя капіталізму є причиною економічних криз та циклічних коливань.

Основне протиріччя капіталізму – це протиріччя між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення. Воно означає, що у міру розвитку суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації і кооперування виробництво стає все більш усуспільненим. Кінцевий продукт праці є результатом діяльності багатьох робітників, підприємців у різних сферах виробництва. Матеріальною основою цього процесу є крупна машинна індустрія. Разом з тим форма привласнення залишається приватною – суспільний продукт привласнюється не всім суспільством в цілому, а власниками засобів виробництва.

Основне протиріччя капіталізму виявляється в конкретних своїх суперечностях. До них належать диспропорції між виробництвом і споживанням, виробництвом і розподілом, між планомірною організацією виробництва на окремому підприємстві і стихійним механізмом ринкового регулювання на рівні всієї економіки, між рухом заощаджень і інвестицій, між нагромадженням капіталу на рівні суспільства і розвитком окремих галузей і підприємств, тощо.

Наявність цих суперечностей приводить до постійних порушень необхідних пропорцій процесу відтворення і реалізації сукупного суспільного продукту. Це означає, що кризи є необхідною і єдино можливою формою тимчасового розв’язання основного протиріччя капіталізму. Сама економічна історія свідчить про це. Економічні кризи – постійний супутник ринкової економіки з тих пір, коли в основі технологічного способу виробництва стала машинна індустрія (промислова революція в Англії наприкінці ХVІІІ ст. і перша криза 1825 р.).

ІІІ етап60-ті рр. ХХ ст. – дотепер

Розмежування екзогенних (внутрішніх) і ендогенних (зовнішніх) причин циклічної ринкової економіки.

70-80 рр. – представники теорії раціональних очікувань – «Рівноважний діловий цикл»

Крива Філіпса – рівень безробіття і рівень інфляції – «Політичний діловий цикл».

Є.С. Варга у монографії «Сучасний капіталізм та економічні кризи» (1963р.) виокрем наступні теорії криз: 1) кризові явища мали місце у всіх суспільних формаціях; 2) кризи породжуються не суспільними причинами, а стихійними; 3) причини криз полягають у недоспоживанні; 4) диспропорційність між окремими галузями виробництва, тощо.

Особливості криз:

- неповторність. Причини, перебіг та наслідки є неоднаковими навіть для країн-сусідів;

- на кризи впливає паніка. Криза, її глибина визначається дією економічних детермінантів, помножених на психологічне сприйняття населенням відповідних процесів (криза та її глибина визначається дією економічних детермінант, помножених на психологічне сприйняття населення відповідних процесів. Наприклад, під час Великої Депресії (1929-1932 рр. Ф. Рузвельт звертаючись до американського народу зазначив, що найбільшим ворогом у подоланні кризи є страх, і лише подолавши його можна розраховувати на перемогу);

подвійні функції кризи – руйнівна місія і водночас конструктивна роль в системі не лише економічного, а й суспільного розвитку загалом (криза є не лише руйнівною. Вона формує передумови для наступного зростання, дає

Таблиця 1.2.

Переглядів: 2189