Кризи та циклічність економіки, взаємозв’язок та взаємозалежність

Сучасна економіка циклічність за своїм характером. Циклічність (від грецького – коло, круговерть) - це форма розвитку ринкової економіки від однієї макроекономічної рівноваги до другої на більш високому її рівні. Циклічність фіксується в економічних кризах, які і встановлюють рівновагу. Тому цикл в економіці – це рух від однієї кризи до іншої. Кризи повторюються періодично, тому з’ясування причин криз по суті розкриває і причини циклічних коливань у економіці [22].

В економічній теорії близько 200 концепцій, які по-різному розглядають причини криз та засоби для їх втримання чи подолання. Всі теорії економічних криз можна звести до двох груп – екстернальні та інтернальні теорії.

Естернальні теорії пояснюють економічні кризи і циклічність в цілому зовнішніми причинами, які знаходяться за межами економічної системи (поява плям на Сонці, природні та соціальні катаклізми, тощо).

Інтернальні теорії розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин, які знаходяться в самій економічній системі (надлишок заощаджень, бідність, нерівномірність у розподілі багатства, порушення грошового обігу, тощо).

За характером причин, які пояснюють кризи, всі інтернальні теорії можна поділити на дві групи. Перша група – це теорії, які розглядають кризи як явища локального, галузевого характеру. До них відносять недоліки у кредитно-грошовій системі, сфері розподілу, інвестування та ін. Звідси запобігти економічним кризам можливо через наведення прядку в цих сферах. Друга група – це теорії, які пов’язують причини криз з самою ринковою економікою. Це означає, що економічні кризи органічно притаманні капіталістичній економіці і позбавитися від них в її межах неможливо. Найбільш логічною і цілісною щодо основної причини економічних криз вважається думка К. Маркса. Згідно з теорією Маркса кризи – не випадкове явище, а об’єктивна, внутрішня закономірність капіталістичного розвитку [22].

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється в циклічному чергуванні піднесень і спадів у економіці.

А. Гальчинський виділяє наступні основні принципи циклічного розвитку:

1. Циклічність завжди кореспондується із принципом історизму кожного суспільного явища (всі без винятку системи історичні у своїх функціональних межах, їхній розвиток має початок і кінець, тобто – генезису, зрілості, занепаду і кризи);

2. Принцип взаємозалежності і субординованості різнотипних за своїм змістом циклів;

3. Цивілізаційні цикли (цикли глобально-цивілізаційного процесу, соціальні цикли, економічні цикли);

4. Вплив зовнішніх чинників (можуть стимулювати або стримувати).

Згідно економічної теорії причинами циклічності є: періодичне виснаження автономних інвестицій; ослаблення ефекту мультиплікації; коливання обсягів грошової маси; і т.д.

Економічний цикл – постійне повторення періодів підйому і спаду економічної активності, що відбивається через зміни взаємозалежних показників – темпу економічного росту, рівнів зайнятості, виробництва й інфляції. Основними характеристиками циклу є його причини, фази (пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення, амплітуда показників ділової активності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ СВІТОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ	\|	Причини економічних циклів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.