• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини та наслідки сучасної Світової фінансової криз для України

На думку Мочерного С. В. [35] основні причини економічної кризи, успадковані Україною від СРСР. Вони були зумовлені наявністю соціально-економічного ладу, за якого керівні органи нехтували основними законами економіки:

1. Майже повне, або тотальне, одержавлення економіки, власності (92% усіх засобів виробництва перебували в руках держави, ними розпоряджалися загальносоюзні міністерства й відомства).

2. Наявність глибоких диспропорцій в економіці.

3. Антидемократичний характер управління державною власністю і державними підприємствами (панування командно-адміністративних важелів у народному господарстві).

4. Нехтування екологічною безпекою («брудні» виробництва, будівництво АЕС у непридатних районах тощо).

5. Відчуження працівників від засобів виробництва і результатів праці, від самого процесу праці. Відсутність дієвих стимулів до праці..

6. Значна мілітаризація економіки.

7. Надмірна централізація при перерозподілі національного доходу через державний бюджет.

8. Політика пограбування села. Виявлялася в «перекачуванні» значної частини створеного сільськими працівниками національного доходу на користь промисловості через механізм «ножиць цін» і низький рівень продуктивності праці.

9. Значна монополізація економіки. Частка монополізованого виробництва у структурі ВВП становила приблизно 40% ВВП.

10. Величезне фізичне та моральне зношування основних фондів, низька продуктивність праці (фізичне зношування становить майже 60%, моральне - до 90%).

Причини економічної кризи, що постали з часу проголошення незалежності. Вони поглибили комплекс уже наявних причин.

1. Втрата Україною значної кількості традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств.

2. Відсутність науково обґрунтованої стратегії трансформації командно-адміністративної системи в більш розвину і досконалішу економічну систему.

3. Руйнування державного управління економікою і запровадження недосконалих ринкових важелів за домінування державної власності.

4. Непродумане впровадження купона (без відповідної наукової концепції).

5. Шокова лібералізація цін і ліквідація та знецінення трудових заощаджень.

6. Придушення національного виробництва, майже цілковита втрата внутрішнього ринку.

7. Відсутність комплексної військово-технічної політики держави, узгодженої з соціально-економічною політикою,

8. Доларизація української економіки.

9. Відсутність надійної фінансово-банківської системи, раціонального регулювання НБУ діяльності комерційних банків.

10. Кримінальний характер роздержавлення й приватизації.

11. Масовий відплив капіталу за кордон.

12 Відсутність сприятливого інвестиційного клімату в.

12. Значне зростання управлінського апарату.

13. Стрімке подорожчання енергоносіїв.

14. Відсутність науково обґрунтованих податкової, наукової, промислової політики, політики ціноутворення.

15. Значні витрати на відшкодування збитків від Чорнобильської катастрофи. [35].

На думку Мазуревича Л. О. основною причиною економічної кризи в Україні, є активне, входження країни в глобалізаційні економічні процеси. Всі інші причини є похідними від неї. Серед них Мазуревич Л. О. виділяє наступні:

- Кредитна залежність. Створення в країні великої кількості комерційних банків, які у конкурентній боротьбі за клієнтів надають на пільгових умовах кредити і залучають все більше громадян країни в кредитну кабалу, є однією з внутрішніх причин фінансової кризи.

- Інвестиційна непривабливість економіки країни..

- Скорочення робочих місць і загострення соціальних проблем. В умовах державної байдужості по відношенню до розвитку національної економіки і відсутність цілеспрямованої державної підтримки провідних галузей промисловості і сільського господарства економіка країни розвивається стихійно, багато підприємств (в першу чергу, промислових підприємств малого і середнього бізнесу) банкрутує, призупиняє свою діяльність, а робітники поповнюють ряди безробітних.

- Вихід вітчизняної економіки з кризи полягає у переході до моделі державного капіталізму [52].

Загалом, серед основних наслідків світової фінансової кризи, що розпочалася у 2007-2008 рр. для економіки України варто виділити такі:

1) зниження темпів зростання ВВП;

2) погіршення платіжного балансу;

3) девальвація гривні та «доларизація» економіки;

4) скорочення надходжень та видатків бюджету;

5) скорочення золотовалютних резервів;

6) зміна темпів інфляції;

7) зниження ліквідності погіршення портфеля і активів банківської системи;

8) падіння ринкової вартості компаній України;

9) банкрутство, поглинання, злиття корпорацій;

10) ризик невиплати зовнішніх запозичень;

11) зниження обсягів кредитування економіки;

12) скорочення депозитної бази.

На завершення розгляду теми, варто зазначити, що ще до початку світової кризи, окремі фахівці припусками, що зовнішні позики банків та їх висока кредитна активність на внутрішньому ринку формують великі ризики для макроекономічної стабільності і стійкості банківської системи. Зобов’язання банків мають короткостроковий характер, валюти активів і зобов’язань є різними, а зовнішні кредити стимулюють бурхливий розвиток споживчого й іпотечного кредитування. Проте зростання попиту населення, що підживлювалося кредитами банків, не активізувало національне виробництво, викликаючи збільшення імпорту споживчих товарів та підвищення цін на житло. Споживче кредитування, яке фінансувалось зовнішніми позиками, не формувало підґрунтя для подальшого їх повернення, оскільки банківська система й позичальники стимулювали розвиток виробництва в інших країнах.

ТЕМА 9

АНТИКРИЗОВІ ЗАХОДИ І ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМО­ВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Фінансова безпека як ключова детермінанта національної економічної безпеки держави: сутність та складові.

Методика, критерії та індикатори оцінки фінансової безпеки держави.

Діагностика загроз фінансовій безпеці держави в умовах впливу світових криз. Реальні та потенційні загрози фінансовій безпеці.

Антикризові заходи в Україні. Стабілізаційні заходи Національного банку України в умовах загострення фінансової кризи. Фіскальна реформа та забезпечення макрофінансової стабільності держави. Підвищення стійкості фінансового сектору України. Удосконалення інституційної інфраструктури та нагляду за фінансовим сектором.

Стратегічні вектори забезпечення фінансової безпеки України в умовах глобальної фінансової нестабільності.

В сучасних умовах основним чинником, що впливає на фінансову безпеку різних держав, стає глобалізація світогосподарських зв’язків. З 1970 років провідну роль у цьому процесі почала відігравати фінансова сфера.

Основним недоліком поширення фінансової глобалізації між країнами є збільшення ризику виникнення та поширення фінансових криз (що доводить високий рівень фінансової взаємозалежності та взаємозв’язку між країнами світу), а також зумовлює інші негативні виклики національній фінансовій безпеці, а саме:

- створення сприятливих умов для легалізації незаконних доходів;

- ускладнення діяльності по забезпеченню стабільності національної валюти і банківської системи;

- розширення можливостей для ухилення від сплати податків;

- значні зміни в інвестиційному процесі [5, с. 24].

Термін «безпека» почав вживатися з 1190 р. і на той час означай спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні термін не прижився в лексиці народів Західної Європи і до XVIIIст. вживався досить рідко.

У XVII – XVIII ст. практично у всіх країнах панувала думка, що головна мета держави – всезагальний добробут та безпека, тому термін «безпека» отримав у цей час нове трактування: стан, ситуація спокою, коли немає реальної небезпеки, а також матеріальні, економічна, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють утворенню такої ситуації.

Появу терміна «Національна безпека» приписують президенту США Т. Рузвельту, який на початку ХХ століття визначив її як сукупність умов, що надійно забезпечують національний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров’я усіх його громадян. Таке визначення увійшло в світову політику і науку.

У радянські часи використовувався термін «революційний порядок» - підпорядкування інтересів особи інтересам держави (захищаючи інтереси держави охороняються права та інтереси трудящих – приклад авторитарних та тоталітарних режимів.

Для демократичного устрою – безпека держави та суспільства не є самоціллю, а функцією забезпечення свободи та безпеки людини.

У національній безпеці розрізняють три рівні:

1. безпека особи;

2. безпека суспільства;

3. безпека держави.

Їх місце і роль досить динамічні і визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, ступенем внутрішніх та зовнішніх загроз.

Національна безпека – це багатопланове поняття, до складу якого входять оборонна, екологічна, енергетична, продовольча та інші види безпеки. Однак не можна досягнути будь-якого рівня військової безпеки або соціальної злагоди без міцної та ефективної економіки.

Національна безпека як система корінних, типових властивостей будь-якої країни втілює в собі усі сфери та галузі життєдіяльності та розвитку людини, суспільства, держави та природи.

Національна безпека – це захищеність життєво важливих людини, громадянина суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам (Закон України «Про основи національної безпеки України», який набрав чинності з 30 липня 2003 р.)

Економічна безпека відіграє базисну, вирішальну роль у системі національної безпеки як органічний її елемент.

Історично проблема економічної безпеки країни виникає водночас із формуванням державності, становленням національних інтересів взагалі й економічних інтересів зокрема.

Історія розвитку світової економіки свідчить, що і в найсприятливіші часи свого становлення та існування США з самого початку стали на шлях активного забезпечення економічної безпеки держави та громадян. У 1791 р. міністр фінансів США А. Гамільтон поставив питання про державний захист підприємців. Навіть в умовах громадянської війни Конгрес США приймав закони щодо митного протекціонізму. Всесвітня економічна криза 1929-1933 рр. показала, що генезис капіталізму може відбуватися в прогресивному напрямі лише за умови підтримки та захисту держави, що спонукало Ф.Рузвельта почати «новий курс» зі зміцнення економічної безпеки держави. Відомо, що перші закон, які визначали цей курс і були базою подальшого розвитку заходів, спрямованих на подолання кризи та відновлення економічного потенціалу країни, стосувалися державного регулювання банківської діяльності, ринку цінних паперів, сільського господарства, реструктуризації промисловості, залізничного транспорту тощо. Більшість з них мала надзвичайний ефект.

Рис. 9.1. Структура національної та економічної безпеки держави

Основні напрями в економічній системі «нового курсу» Ф. Рузвельта забезпечували державну підтримку грошово-фінансовій та банківській системі, стимулювання приватних інвестицій за допомогою податкових пільг, стабілізацію цін шляхом девальвації долара та регулювання інфляції, монополізму та конкурентної боротьби. Саме такі економічні заходи, які зумовлювали безпеку держави, водночас надавали можливість проводити й адекватну соціальну політику. Історія підтвердила політичну мудрість адміністрації Ф.Рузвельта, який щиро вважав, що позитивних змін у державі можна чекати лише за умов, коли кожен громадянин відчуватиме власну економічну безпеку, гарантованою державною політикою. Саме в цей час американці вперше підійшли до проблеми економічної безпеки держави з позиції забезпечення головного внутрішнього чинника економічного розвитку країни – соціальної стабільності суспільства; вперше був запропонований новий підхід – від економічної безпеки індивіда до економічної безпеки держави, суспільства в цілому; вперше був створений федеральний Комітет з економічної безпеки (1934 р.). сьогодні аналогічні державні структури є в більшості країн світу [15].

Друга світова війна та проблеми, які виникли після неї, загострили міжнародні аспекти економічної безпеки. Розпад світової колоніальної системи, утворення економічних та політичних блоків багато в чому змінили принципи традиційних зовнішньоекономічних відносин.

У зв’язку із загостренням проблеми обмеженості ресурсів у глобальному масштабі, яка найбільш гостро виявилася у зв’язку з енергетичними кризами 70-х років, провідні вчені багатьох країн, передусім Норвегії, США, Канади, ФРН, спрямували зусилля на вирішення загальносвітових проблем, пов’язаних із міжнародною економічною безпекою. Спочатку йшлося про економічні аспекти міжнародної, а згодом і національної безпеки. Це потребувало широкомасштабних досліджень, що привело до створення нової науки – «екосестейт» (economic security of state). Ця наука займається визначенням та вивченням загроз економіці держави, їх джерел, потужності та спрямованості, виявляє їхню сутність та розробляє заходи, реалізація яких гарантуватиме економічну безпеку держави. Екосестейт займається також дослідженнями широкого спектра проблем енергетичного, демографічного, екологічного, соціального, політичного та іншого характеру.

Переглядів: 993