Правове регулювання повітряних перевезень

Повітряні перевезення здійснюються відповідно до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України, вимог міжнародних угод та загальних положень про перевозки і правил

перевозки та надання послуг. Повітряний перевізник— центральний суб’єкт відносин перевозки. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права

експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна.

Перевезення, що здійснюються державними повітрянимисуднами, підлягають спеціальному регулюванню (МНС України, Міноборони України — Наказ, Інструкція від 30.01.2001 № 26/30 Про затвердження Інструкції про використання повітряних суден Збройних Сил України для забезпечення ава-

рійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій державного або регіонального рівня на території України та інші нормативні акти).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1397 вiд 15.11.1996 р. «Про затвердження Положення про національного повітряного перевізника» запроваджено перевізника зі спеціальним статусом — національного повітряного перевізника. Запровадження для авіаційних підприємств статусу

національного по вітряного перевізника передбачає створення умов для поліпшення транспортних зв’язків України з іншими державами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних авіапідприємств на міжнародному ринку транспортних послуг. Статус національного повітряного перевізника підприємству надається, якщо: воно є юридичною особою згідно із законодавством України та основним видом діяльності його є авіаційні перевезення; понад 50 відсотків належного йому майна перебуває в державній власності; його діяльність цілком відповідає вимогам Повітряного кодексу України (3167-12); повітряні судна, що експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; воно має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству ста-

тусу національного повітряного перевізника здійснюється на конкурсних засадах за поданням Мінтрансу на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Національний повітряний перевізник зобов’язаний забезпечувати: першочергове виконання обов’язків, що випливають із міжнародних договорів України, замовлень та окремих завдань Кабінету Міністрів України на повітряні перевезення; належний рівень безпеки польотів, авіаційної та екологічної безпеки, регулярності польотів та культури обслуговування. Авіаційне підприємство, якому надано статус національного повітряного перевізника, може бути позбавлене цього статусу в разі недодержання ним згаданих вимог. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожен договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Документами на перевезення є: квиток — у разі перевезення пасажира; багажна квитанція — в разі перевезення речей пасажира як багажу; відповідні документи — в разі перевезення вантажу, пошти й інших предметів. Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються Укравіатрансом.

Авіаційні перевозки поділяються на внутрішні перевезення та міжнародні перевезення. Внутрішні перевезення — це перевезення, за яких пункт відправлення і пункт призначення розташовані на території однієї держави і перевозка не передбачає зупинки на території іншої держави. Міжнародні перевезення — це перевезення, здійснювані відповідно до угоди міжнародно-

го повітряного перевезення, за якої пункт відправлення та пункт призначення незалежно від того, чи було перевантаження або перерва в перевезенні, розташовані: 1) на території двох держав; 2) на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.

Окремо визначається так звана змішана перевозка — перевезення пасажира, багажу чи вантажу, здійснюване перевізниками різних видів транспорту.

Особливий вид перевезення — чартерне повітряне перевезення — виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за оплату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Договір перевозки пасажира та багажу посвідчується квитком встановленого зразка, який підтверджує укладення угоди перевозки та містить істотні умови перевезення. Договір перевозки вантажу посвідчується вантажною авіаційною накладною, яка підтверджує укладення договору повітряного перевезення вантажу між перевізником і відправником,

умови перевезення і прийняття вантажу перевізником. Умови угоди, що містяться у вантажній накладній, являють собою короткий виклад основних положень щодо перевозки. Вантажна накладна складається та підписується відправником і вручається перевізнику разом із вантажем.

У міжнародних перевезеннях правилами висуваються додаткові вимоги, зокрема — ввезення, вивезення або транзит вантажу мають бути дозволені законами та правилами країни, на територію, з території або через територію якої здійснюється перевезення, правила встановлюють спеціальні терміни здійснення транспортних операцій, спеціально обумовлюються обов’язки зі

сплати податків, мита і зборів, що накладаються на перевезений вантаж державними органами та місцевою владою чи адміністра цією аеропорту будь-якої країни, на території, з території чи через територію якої здійснюється перевезення, які підлягають сплаті відправником або одержувачем (перевізник може, але не зобов’язаний оплачувати такі податки, мита і збори, відправник та одержувач несуть перед перевізником солідарну відповідальність із відшкодування йому цих витрат). Питання міжнародних

перевезень регулюється Наказом Міністерства цивільної авіації СРСР №1/И від 03.01.86 «Правила міжнародних повітряних перевозок пасажирів, багажу та вантажів» і Конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевозок (Монре-аль, 28 травня 1999 року) та іншими нормативними актами.

За будь-яких видів перевезень авіаційний перевізник завжди має право: встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на піднесення ефективності та якості перевезень, і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури, нижчих за рівень вимог, установлених відповідним органом державної виконавчої влади; відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях.

У свою чергу за пасажиром завжди залишається право відмовитися від повітряного перевезення й одержати назад суму грошей у порядку, встановленому законодавством України. Окремий предмет перевезень — пошта. Умови та правила перевезення пошти погоджуються з Міністерством зв’язку України (Про затвердження Правил перевезення пошти повітряними суднами, z0435-99, 05.07.1999). Договір про перевезення пошти повітряними суднами укладається у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями). Договір

має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами договору є: найменування сторін; предмет договору; термін, на який укладається договір; умови перевезення пошти; обов’язки та відповідальність сторін; розмір, склад і графік платежів, умови їх перегляду; умови дострокового розірвання договору; дата і місце укладання договору. За згодою сторін у договорі можуть бути передбачені інші умови. Правилами передбачено типовий договір про перевезення пошти.

За договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання прийняти пошту до перевезення, своєчасно та в схоронності доставити довірену їм пошту в пункти призначення й видати пошту підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти вустановленому порядку та прийняти її в пункті призначення. Відправлення повинні відповідати вимогам, установленим ак-

тами Всесвітнього поштового союзу, Поштовими правилами та законодавчими актами країн відправлення і призначення. Поштові відправлення здаються авіапідприємствам разом із супровідними документами. Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту,

коли працівник авіапідприємства чи уповноважена ним особа прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку та видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особистим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапідприємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості прийнятих відправлень і речей, дати й часу приймання, посади та прізвища працівника, який прийняв пошту. Навантаження в повітряні судна, а також розвантаження пошти з повітряних суден і транспортування в ці підприємства зв’язку виконуються силами та засобами аеропортів на основі їх угод з авіаперевізником. В аеропортах, де відсутні підприємства поштового зв’язку, пошта завантажується у повітряні судна та розвантажується з них силами і засобами аеропортів, а транспор-

тується від складу аеропорту до підприємств поштового зв’язку та у зворотному напрямку силами і засобами підприємств поштового зв’язку. Навантаження пошти в повітряне судно здійснюється у зворотній послідовності її розвантаження в пунктах посадки

повітряних суден. Пошта для кожного пункту посадки має відділятися у повітряному судні сітками чи іншими засобами. Навантаження пошти в повітряне судно та розвантаження з нього здійснюються працівниками аеропорту в присутності особи, відповідальної за комерційне завантаження з боку авіапідприємства. Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з моменту, коли працівник підприємства поштового зв’язку прийняв пошту від працівника авіапідприємства та видав відповідну розписку.

Тема 8. Основи морського права

ПЛАН

1. Правовий статус морського порту.

2. Порти України. Господарська діяльність морського порту.

3. Правовий статус і функції морського порту. Управління морським портом і господарська діяльність

Література:

1. Е.Ф. Демський, В.К. Гіжевський. Транспортне право України. К.: Дрінком Інтер, 2002.

2. Э.Ф. Демский. Транспорт, пасажир, право. К.: Общ-во «Знание» УССР, 1987.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особа авіаційного персоналу цивільної авіації під час здійснення професійної діяльності повинна мати при собі свідоцтво (сертифікат).	\|	Правовий статус морського порту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.