• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перелік банківських послуг суб ’єктам ЗЕД.

В даний час, в умовах становлення української банківської системи, що відповідає ринковим умовам, названі послуги не можуть бути надані суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності в повній мірі. Тому українські фірми й підприємства, укладаючи зовнішньоекономічні угоди, повинні враховувати можливості свого банку, головне, вчитися правильно визначати валютно-фінансові умови контракту і, насамперед, форми валютних розрахунків. На стан валютних розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад, економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і грошових ринках; ступінь державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і його ефективність; валютне законодавство; валютні торгові правила і звичаї; стан платіжних балансів та ін. В зв’язку з цим систему валютних розрахунків можна розглядати як відносно самостійну, яка має свої особливості.

По-перше, на відміну від внутрішніх, валютні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями. Наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 p., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів.

По-друге, валютні розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. А з другого боку, нормальне функціонування товарно-грошових відносин можливе тільки в умовах вільного обміну національної валюти на валюти інших країн.

Інакше кажучи, найбільш ефективна участь тої чи іншої країни в міжнародному розподілі праці і валютних торгових розрахунках можливa тільки на основі конвертованої валюти. Обмінність національної валюти забезпечує:

• вільний вибір господарськими об’єктами найбільш вигідних ринків збуту і закупок в середині країни і за кордоном;

• більш активне залучення іноземних інвестицій і розміщення інвестицій за кордоном;

• стимулювання впливу іноземної конкуренції на підвищення ефективності, гнучкості й адаптації національних підприємств до середовища, що міняється;

• підтягування національного виробництва до рівня валютних стандартів по цінах, витратах, якості й асортименту;

• можливість здійснення валютних розрахунків в національній валюті.

По-третє, особливістю валютних розрахунків є й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

В цих умовах підприємствам-суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності необхідно сумлінно вивчати і постійно враховувати в своїй роботі питання експортного й імпортного ліцензування, валютного контролю, податкового законодавства, технічних стандартів і вимог, особливості тарифів і квот, антидемпінгових законодавств, наявності конвертованої валюти і стабільності валюти в країні потенційного іноземного партнера.

На сьогоднішній день, відповідно до чинного законодавства, із метою забезпечення своєчасного і якісного проведення розрахунків по зовнішньоторговельних контрактах, сторонами яких є суб’єкти підприємницької діяльності України, акредитивні розрахунки повинні здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для акредитивів. Вимоги уніфікованих правил по­винні враховуватися суб’єктами підприємницької діяльності при укладанні контрактів. У протилежному випадку такі зовнішньоекономічні договори можуть бути у встановленому порядку визнані недійсними.

Як уже було зазначено, уніфіковані правила в кожній окремій країні приймаються до виконання в рамках норм національного законодавства. При здійсненні будь-якої операції комерційні банки керуються, у першу чергу Законом України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 3 закону, банки можуть здійснювати розрахунки з доручення клієнтів, банків-кореспондентів і вести їхні рахунки. Стаття 32 Закону про банки визначає, що банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених у валютній банківській практиці.

Україна як самостійна держава встановлює зовнішньоторговельні й інші економічні зв’язки з закордонними країнами через свої органи й уповноважені організації.

Режим здійснення валютних операцій і пов’язаних із ними валютних розрахунків на території країни, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України, права й обов’язки суб’єктів валютних відношень установлюються Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і контролю».

Валютні розрахунки по комерційних договорах здійснюються уповноваженими банками, як правило, у вільноконвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю і розрахунковій валюті клірингових рахунків, відповідно до умов міждержавних і міжбанківських договорів.

Уповноважені банки можуть здійснювати валютні розрахунки у формі акредитива, інкасо, банківського переказу й в інших формах, що мають місце в валютній банківській справі. Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків по зовнішньоторговельних контрактах визначається угодою сторін і фіксується в умовах контракту.

Головною відмінністю валютних розрахунків є значне збільшення ризику, що значною мірою залежать як від відстані, так і від інформаційних можливостей. Головну роль у проведенні єдиної валютної політики грає Національний банк як центральний банк країни. На нього покладені функції по організації валютних розрахунків держави.

При проведенні валютних розрахунків банки і їхні клієнти керуються принципами вказаними в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6.

Переглядів: 294