Принципи валютних розрахунків

№ п/п	Принципи валютних розрахунків:
1.	платежі відбуваються після відвантаження продукції, надання послуг, виконання робіт або одночасно з ними (авансові платежі, як правило, можливі по угодах і контрактам у спеціально обумовлених випадках);
2.	платежі з рахунку повинні проводитися по згоді платника (акцепт документів), за винятком випадків оплати в безакцептному порядку, передбачених законодавством країни;
3.	платежі проводяться за рахунок платника або кредиту банку, що дається платнику;
4.	покупець може відмовитися від оплати розрахункових документів; тільки при певних мотивах, що приймаються банком;
5.	кошти клієнтів банку повинні обов’язково зберігатися на відповідних рахунках, із яких відбуваються всі розрахунки.

Слід зазначити, що валютні розрахунки обслуговують платежі за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають у зв’язку з торгово-економічними та іншими відносинами між організаціями, підприємствами і окремими особами різних країн.

В залежності від виду відносин розрізняють дві групи валютних розрахунків:

1)торгові:авансові, платежі при поставці товарів на основі документів (інкасо, акредитив), платежі з допомогою переказу;

2) неторгові:платежі на утримання дипломатичних, торгових, консульських представництв і витрати на перебування делегацій, груп спеціалістів, окремих громадян в інших країнах, перекази грошових засобів за кордон за дорученням громадських та інших організацій і приватних осіб.

Розрахунки за міжнародними торговими контрактами найбільш складні, і від того, яку форму і умови розрахунків вибрати, залежить швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат пов’язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньо-торговельні партнери під час переговорів узгоджують деталі умов платежу, а потім фіксують їх у контракті.

Слід зазначити, що валютні розрахунки мають свої особливості. Зокрема:

по-перше, вони на противагу внутрішніх регулюються не лише національними нормативними і законодавчими актами, а й міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями;

по-друге, вони здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів, з другого, нормальне функціонування валютних товарно-грошових відносин можливе лише за умови вільного обміну національної валюти на інші, тобто за умови конвертованості валюти;

по-третє, у країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розрахунки.

Таким чином, історично склалися такі особливості валютних торгових розрахунків:

• імпортери, експортери та їх банки вступають в певні відокремлені від зовнішньоторгового контракту відносини, пов’язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів;

• валютні розрахунки регулюються нормативними документами і законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами та звичаями;

• валютні розрахунки — об’єкт уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків, універсалізацією банківських операцій (так, у Женеві в 1930 31 pp. прийняті валютні Вексельна і Чекова конвенції);

• валютні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів;

• валютні платежі здійснюються в різних валютах, тому вони тісно пов’язані з валютними операціями, купівлею, продажем валюти. На ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перелік банківських послуг суб ’єктам ЗЕД.	\|	Особливості кредитування зовнішньоторговельних угод.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.