В перших універсальних комп’ютерах, а зараз в спеціалізованих обчислювальних пристроях, було реалізоване зв’язане розподілення пам’яті. Кожна програма була розташована в одному неперервному блоці комірок пам’яті. З появою мультипрограмування значно більш ефективним став незв’язний розподіл, при якому програма розбивається на декілька блоків або сегментів, які розміщуються в ОП в ділянках, які не обов’язково розташовані поруч. Забезпечити такий розподіл пам’яті набагато важче, але він має важливу перевагу: якщо ОП має декілька невеликих вільних ділянок замість одної великої, то ОС все ж зможе завантажити і виконати програму, якій в іншому випадку треба очікувати звільнення пам’яті.
Зв’язаний розподіл основної пам’яті. Можливі варіанти.