Особливості структури й організації галузей економіки

Приблизно десять років тому з’явився журналістський термін «Джапэн Інк». Він відбив сутність сформованої в Японії соціально-економічної системи, що фундаментально відрізняється від існуючих у США й інших промислово розвинених державах.

Японська система – її визначення варіює від корпоративного капіталізму до японського соціалізму – заявила про себе на початку
40-х років ХХ ст. Її відрізняють яскраво виражене державне регулювання, особлива організація корпорацій (з пріоритетом інтересів працівників, а не власників акцій), рівність суспільства. Ця система підтердила свою життєздатність і має на своєму рахунку видатні досягнення в розвитку японського суспільства. Однак, починаючи приблизно із середини 80-х рр. ХХ ст., вона все частіше дає збої, а на сьогодні практично вичерпала свій ресурс, оскільки змінилися умови її
функціонування.

Японія має розвинену індустріальну базу, яка подана практично усіма видами сучасного промислового комплексу – від галузей з виробництва базисних матеріалів (метали, хімікати, продукція нафтохімії, папір і целюлоза й ін.) до підрозділів, що випускають усю гаму машинотехнічної продукції.

Особливою рисою японської економіки можна вважати її промислові групи, що не мають аналогів у світі. Говорячи про ефективність виробництва, необхідно відзначити, що в Японії існують поруч найефективніші виробництва і найзбитковіші, які підтримує держава, використовуючи політику протекціонізму.

Існує два різновиди промислових груп (які мають назву «кейрецу») – горизонтальні та вертикальні.

Горизонтальна група складається із сімейних корпорацій, що охоплюють численні галузі та сконцентровані навколо банків. В Японії існує 6 горизонтальних кейрецу – Сумімото, Міцуї, Міцубіши, Санва, Дай-Ічі Кангьо і Фуйо. Три перших до другої світової війни входили в одне з колишніх дзайбацу. Кейрецу мають величезні розміри. Наприклад, кейрецу Сумімото складається з фірм, що працюють у банківській сфері, у виробництві електроніки, нафтопродуктів, металів, торгівлі. Загальна вартість її активів і обсяги її збуту виміряються сотнями мільярдів доларів США. У кожному кейрецу існують об’єднані директорати, а компанії, що входять до її складу, можуть мати акції одна одної. Кожна з компаній може одержувати позики в банках під низькі відсотки, а президенти всіх компаній спільно керують стратегією бізнесу.

Вертикальні кейрецу формуються з промислових груп та їхніх дочірніх компаній. Існує приблизно 39 вертикальних кейрецу, що працюють в автомобільній, електротехнічній промисловості. Наприклад, Тойота фінансово пов’язана з усіма своїми постачальниками і має значні пакети акцій своїх суміжників.

Ще одним різновидом організації бізнесу в Японії є торговельні компанії, що називаються “сого шоша». Вони можуть входити до складу кейрецу (наприклад, Сумімото), проводять різні власні торговельні операції, забезпечують сировиною, розподіляють продукцію, фінансують деякі ділові справи фірм-членів. П’ять найбільших японських компаній мають доходи вище, ніж Дженерал Моторс, що вважається однією з найбільших промислових фірм світу.

Важливе місце в системі економіки Японії посідає її банківська система. Вона подана кількома банками, що контролюються державою. Характерною рисою банківської системи Японії є її високий
рівень централізації. За розмірами – це найбільші банки світу
(9 з 10 найбільших), але вони мають досить скромні прибутки, а частка з них (наприклад, банк Сумімото) належить до збиткових банків.

Значне місце в банківській системі Японії належить Японському банку, що реалізує фінансову політику уряду. Саме він разом з міністерством фінансів, зовнішньої торгівлі та промисловості визначає пер-спективні галузі розвитку економіки і здійснює кредитування. Розвиток банківської системи Японії та її успіхи у сфері економічного розвитку вплинули на становлення м. Токіо як міжнародного фінансового центру, що разом з Лондоном і Нью-Йорком відіграє значну, можна сказати, вирішальну роль у світовому господарстві.

Ще однією з характеристик структур господарства Японії є неприбуткове сільське господарство. Уряд підтримує цю галузь шляхом видачі дотацій, регулювання (заборони) імпорту сільського сподар-ських продуктів. Такий стан приводить до того, що сільськогосподарські продукти в Японії одні з найдорожчих у світі. У наш час ситуація на цьому ринку змінюється, й імпорт продуктів зі США й інших країн збільшується.

Японська економіка має чимало переваг, до яких можна віднести:

· державне регулювання економічного розвитку, що сприяло розвитку і зміцненню японської економіки;

· функціонування механізму швидкого впровадження нових технологій і продукції у виробництво;

· високий рівень освіченості та кваліфікації робочої сили,
менеджерів, науковців;

· висока норма заощаджень (приблизно 14,5% особистого
доходу);

· високий рівень конкурентоспроможності (позиції світового лідера щодо технологій виробництва відеомагнітофонів, роботів,
фотографічної оптики, чистої кераміки, сучасних композитних матеріалів; однаковий із США рівень розвитку елементів пам’яті, комп’ютерів, мікропроцесорів, копіювальних пристроїв, супутникового зв’язку).

Безумовно, Японія має і слабкі сторони економічного розвитку. Однією з головних проблем є демографічна – швидке старіння населення. За деякими розрахунками в 2020 р. частка осіб 65 років і людей похилого віку може скласти 42% усього населення. Значний ріст населення в містах, значні процеси урбанізації, що породжують
проблеми, пов’язані з інфраструктурою дуже великих міст.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток Японії після другої світової війни	\|	Індивідуальне завдання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.