• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

¨ Вибрати необхідну методику дослідження, пояснити показання до її призначення.

¨ Визначити на рентгенівському знімку наявність патологічних симптомів, ознак і описувати їх.

¨ Здійснити аналіз променевих ознак захворювань кісток та суглобів (травм, запальних захворювань, пухлинних уражень) та диференціювати їх.

¨ Зобразити схематично або намалювати деякі ознаки певних захворювань (зміщення уламків, лінію перелому, секвестри, зміни суглобової щілини і т.д.).

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

а)зміни положення кісток;

б)основні етапи формування кісткової мозолі;

в)особливості переломів кісток у дітей;

г)ускладнення переломів;

д)променеві ознаки остеомієліту, стадії остеомієліту;

є)форми остеомієліту, що мають первинно-хронічний перебіг;

е)променеві ознаки туберкульозного артриту;

ж)променеві ознаки туберкульозного спондиліту;

з)класифікація пухлин кісток;

к)доброякісні пухлини кісток, їх променеві ознаки;

л)злоякісні пухлини кісток, класифікація, їх променеві ознаки;

м)запальні ураження суглобів, променеві ознаки;

н)променеві ознаки деяких остеохондропатій;

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

а)зображення схем травматичних ушкоджень кісток та суглобів;

б)відображення на малюнку семіотики захворювань кісток (періостити, періостози, секвестри, зміни в суглобах – зміни суглобової щілини, суглобових поверхонь);

в)самостійне описування рентгенограм з різною патологією кісток та суглобів.

Зміст теми:

Для вивчення променевої картини травм кісток та суглобів та різних захворювань опорно-рухового апарату, студентам викладач повинен пояснити променеву семіотику захворювань кісток та суглобів.

Семіотику захворювань опорно-рухового апарату можна скласти в такі групи:

1. Зміна форми, положення і розмірів кісток.

2. Зміна поверхні кісток.

3. Зміна структури кісток.

Під час росту і розвитку скелету іноді спостерігаються різні відхилення від норми. Залежно від того, якою мірою порушуються форма і функція органа, ці відхилення поділяють на варіанти, аномаліїта виродливості (каліцтво).

Варіантами звуться невеликі відхилення у формуванні кістяка, що не впливають на функцію та форму органа.

Аномалії приводять до невеликих змін форми або до обмеження функції.

Виродливості спотворюють орган і значно порушують його функцію.

Варіантами у розвитку кістяка є, наприклад, додаткові дрібні кісточки на кисті та стопі, додаткові шийні та поперекові ребра.

Прикладами аномалій можуть бути зміни кількості пальців та фаланг (гіпердактилія або гіподактилія).

Виродливістю є, наприклад, природжена косорукість, яка характеризується відсутністю променевої кістки, першої п’ясткової кістки і фаланг першого пальця кисті.

Порушення розвитку скелета виникають внаслідок дії на організм генетичних факторів, впливу зовнішнього середовища, інфекційних хвороб, перенесених матір’ю під час виношування дитини, токсикозу вагітності, дії іонізуючого випромінювання та іншого.

Зміна положення та форми кісток спостерігається при травматичних ушкодженнях.

Порушення зовнішньої поверхні кістки добре розпізнаються рентгенологічно.

Можна скласти таку схему:

Зміни контурів кісток на рентгенограмі:

(за Л.д.Лінденбратеном та співавторами, 1977)

Стан контурів кісток

▼

▼

▼

▼

Не змінені

Періостит, періостоз

Травматичні пошкодження кісток

Виступ – порушення розвитку або запального процесу – остеофіт, екзостоз.

▼

▼

Контур кортикального шару чіткий, рівний і безперервний. В ділянці діафізу його перетинають вузькі смужки – судинні канали. У місцях прикріплення м’язів та сухожилків визначаються горби та гребені.

Може бути ознакою травматичного, запального, пухлинного ураження кістки, а також – запальних захворювань.

Періостит

Періостоз

▼

▼

▼

▼

Лінійний – одна смуга вздовж краю кістки. Шаруватий – кілька смужок.

Торочкуватий, мереживний, асимільований (коли звапнований періостит частково зливається з кісткою).

Періостоз голчастий або спікулоподібний – смуги затемнення у вигляді променів, розташованих перпендикулярно до поверхні кістки.

Періостоз у вигляді козирка – відшарування та звапнення окістя на межі зі здоровою кістковою тканиною.

▼

▼

▼

▼

Частіше за все виникає при гострому та підгострому процесі.

Найбільш характерний для хронічного остеоміеліту.

Типовий для злоякісних пухлин кісток.

Відшарування окістя внаслідок інфекційно-запального процесу називається періоститом. Спостерігається в діафізах та метафізах трубчастих кісток. В їх епіфізарних відділах реакція з боку окістя не виявляється. Періостит свідчить про подразнення камбіального шару окістя гноєм, кров’ю чи ексудатом. Періостит може бути:

1. Лінійним (при гострих запальних процесах – одна смужка вздовж краю кістки).

2. Шаруватим – у вигляді декількох смужок, що свідчить про рецидив хронічного процесу.

3. Торчкуватим – тінь у вигляді торочок, яка з’являється за будь-якого перебігу гнійного процесу з нерівномірною реакцією періостальних нашарувань.

4. Мереживним – нагадує тонке мереживо (при пізніх проявах гумозного сифілісу).

Посилене кісткоутворення за рахунок подразнення камбіального шару елементами незапальної природи (пухлинними, травматичними та ін.), яке призводить до значного потовщення кісток, називається періостозом (може бути лінійним, шаруватим, голчастим, козирковим).

У рентгенології особливого значення надається вивченню кісткової структури. Її зміна або перебудова кістки відбувається під впливом фізіологічних та патологічних умов. Фізіологічні зміни кісткової структури пов’язані з віком, умовами праці та життя людини, коли старі кісткові елементи руйнуються, а на їх місці виникають нові. У дитячому віці процеси творення кісткової речовини переважають над руйнуванням, у дорослої людини процеси творення і руйнування урівнюються, а у людей похилого віку оновлення кісткових елементів сповільнюється. При різних захворюваннях кістки звичайне співвідношення між процесами руйнування і творення порушується в бік або зменшення кісткової маси, або збільшення її.

Розрізняють такі зміни структури кісток:

1. Остеопороз.

2. Остеомаляцію.

3. Остеосклероз.

4. Гіперостоз.

5. Атрофію та гіпертрофію кістки.

6. Остеонекроз.

7. Остеоліз.

8. Деструкцію.

Остеопороз - це зменшення кількості кісткових балок в одиниці об’єму. Внаслідок цього кісткова тканина стає менш щільною. Рентгенологічне зображення кістки характеризується великопетлистою кістковою структурою, стоншенням кіркової речовини, розширенням кістковомозкового каналу. Розрізняють рівномірний (дифузний) та нерівномірний (плямистий) остеопороз.

За ступенем поширеності розрізняють остеопороз:

1. Місцевий – в одній частині кістки.

2. Регіонарний – втягуються в процес суглобові кінці кісток.

3. Поширений – охоплює всі кістки кінцівки в зв’язку з порушенням її функції.

4. Системний – поширюється на всю кісткову систему, внаслідок запальних процесів в організмі.

Характерною особливістю остеопорозу те, що при будь-якому ступені розрідження структури кістки кіркова речовина та замикаюча пластинка завжди зберігаються.

Атрофія кістки – це зменшення об’єму кістки внаслідок розсмоктування її з боку окістя. Спостерігається найчастіше після тяжких захворювань, коли функція кісткової тканини ослаблена, а також – у старих людей (стареча атрофія нижньої щелепи при відсутності зубів). Може бути атрофія “відтиску”. При цьому буде вдавлений дефект, кіркова речовина при цьому буде стоншена, але обов’язково збережена.

Остеосклероз – це процес, протилежний остеопорозу, та супроводжується збільшенням кісткової речовини в одиниці об’єму. Рентгенологічно остеосклероз проявляється потовщенням кіркової речовини та звуженням кістково-мозкового каналу, а також дрібнопетлистим кістковим малюнком, який згодом зникає взагалі. Остеосклероз може бути фізіологічним (у зонах синостозів, епіфізів та апофізів), а також патологічним – (після травм, запальних та пухлинних процесів). Спостерігається при остеомієлії, остеопойкилії, “мармуровій” хворобі.

Остеонекроз – це змертвіння ділянки кістки через порушення живлення кісткової тканини. Рентгенологічно являє собою більш інтенсивну тінь, яка відрізняється від остеосклерозу різким переходом у кістку з розрідженою структурою та відмежованим вінчиком остеолізу. Розрізняють асептичну та септичну форми хвороби. Асептичний процес виникає при остеохондропатіях, закритих травмах і т.д. Септичний некроз проявляється секвестром – змертвілою окремою ділянкою кістки, розміщеною в порожнині, довкола якої формується секвестральна коробка.

Деструкція кістки – руйнування кістки з утворенням дефекту, в якому кісткова тканина заміщена гноєм, грануляціями, пухлинною тканиною та інше. Рентгенологічно ділянки деструкції проявляються просвітленням, контури якого можуть бути чіткими і нечіткими.

Остеоліз – це розсмоктування кістки з можливим формуванням на її місці сполучної тканини. Дрібні кістки, втягнуті в процес, можуть зовсім розсмоктуватися. Це буває при таких хворобах, як хвороба Рейна, при відмороженнях, сірінгомієлії, цукровому діабеті.

Остеомаляція – порушення мінералізації остеоїдної речовини кістки, що виникає через дефіцит мінералфосфатів, вітаміну Д при патології нирок, вагітності та інше. Рентгенологічно кістки стають прозорішими, спосерігаються пластичні деформації та чисельні лінійні щілини (Лоозера і Мількмана) внаслідок накопичення остеоїду.

Гіперостоз супроводжується явищами склерозу і збільшенням кістки в об’ємі; спостерігаються при сифілісі кісток, хронічному остеомієліті.

Переглядів: 384