• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Травматичні ушкодження кісток та суглобів.

Рентгенологічне дослідження, виконане при травматичному ушкодженні кісток та суглобів, дозволяє встановити його вид, характер, локалізацію, наявність осколків, сторонніх тіл, а контрольні рентгенограми – судити про положення кісткових відламків та ступінь розвитку кісткової мозолі. При показаннях – виконується сонографія, РКТ, МРТ. Методами УЗД та МРТ виявляються травми м’яких структур апарату руху та опори: розриви та надриви м’язів, сухожилків, зв’язок, суглобової капсули, посттравматичне скопичення рідини.

Перелом – це порушення цілісності кістки, при якому виявляється:

1. лінія перелому;

2. наявність уламків, які можуть бути зі зміщенням та без зміщення.

Лінія перелому рентгенологічно виглядає, як смуга просвітлення (у більшості випадків) або смуга затемнення (при вклинених та компресійних переломах). Якщо лінія перелому проходить через весь поперечник кістки, то це буде повний перелом, якщо більше, ніж через половину її діаметру – то це тріщина, а якщо менше, ніж через половину діаметру – то це надлом. За відношенням лінії перелому до суглоба переломи поділяють на: внутрішньосуглобові, навколосуглобові та позасуглобові.

Зміщення відламків може бути:

¨ бокове – за шириною кістки;

¨ повздовжнє – вздовж (із заходженням, розходженням, вклиненням);

¨ кутове;

¨ периферійне – з поворотом одного з відламків, частіше – дистального навколо своєї осі (ротаційне);

¨ комбіноване – коли мають місце кілька видів зміщення.

Характерними переломами дитячого віку є:

1. Підокістний перелом – по типу “зеленої гілки”, коли окістя не розривається.

2. Травматичний епіфізеоліз – розрив “зони росту”. Рентгенологічно – зміщується епіфіз або ядро скостеніння.

У людей похилого і старого віку внаслідок крихкості кісткової речовини переломи виникають навіть від невеликої травми, з великим зміщенням уламків та локалізацією, найчастіше у шийці стегнової та плечової кісток. Переломи у них загоюються у 2-3 рази повільніше, ніж у молодих людей.

Після перелому утворюється кісткова мозоля, яка формується на 20-25 день, а рентгенологічно прослідковується добре на 30-35 день. При загоюванні переломів перші 7-10 днів відбувається розсмоктування пошкоджених кісткових балок і лінія перелому стає ширшою. Наступні 7-10 днів характеризуються утворенням сполучнотканинної мозолі, а далі – вона трансформується в остеоїдну тканину, позбавлену солей вапна і рентгенологічно не визначається. Після 20-го дня формується уже кісткова мозоля. Переломи можуть бути відкриті та закриті.

Ускладнення переломів:

1. Надмірна кісткова мозоль.

2. Недостатня кісткова мозоль.

3. Неправильне зрощення уламків.

4. Інфікування.

5. Утворення несправжнього суглоба.

Рентгенівські ознаки несправжнього суглоба:

1. Повна відсутність кісткової мозолі між уламками.

2. Закруглення та згладжування кінців уламків.

3. Зарощення кістковомозкового каналу і утворення вздовж краю відламків замикаючої кісткової пластинки.

Переломи можуть бути патологічними. Вони відрізняються від травматичних анамнезом, наявністю деструктивних змін кістки в зоні перелому, відсутністю моменту травми. Такі переломи найчастіше спричиняють пухлини, дисплазії, кісткові кісти та інше.

Вивих – це повне порушення співвідношення суглобових поверхонь кісток і повне зникнення при цьому суглобової щілини.

Підвивих – це неповне порушення співвідношення суглобових поверхонь кісток і наявність клиноподібної суглобової щілини.

Рентгенодіагностика захворювань суглобів.

Рентгенологічно можна вивчати структуру, функцію суглобів, будову суглобів. Суглобові хрящі, що вкривають відповідні поверхні, на рентгенограмах визначаються як смуги просвітлення (так звана рентгенівська суглобова щілина). Аналіз суглобової щілини (її форми і висоти, стану суглобових поверхонь) дозволяє виявити патологічний процес. Суглобові поверхні можуть бути пласкими, дещо зігнутими, але за відсутності патології обов’язковою є повна їх відповідність одна одній. Висота суглобової щілини може бути різною і може зменшуватись аж до повного зникнення її (при руйнуванні суглобових хрящів). Збільшення висоти суглобової щілини спостерігається при наявності в ній рідини, крововиливах у суглоб, при внутрішньосуглобовому рості пухлини.

Суглобові поверхні кісток покриті замикаючою пластиною, яка складається з контактної речовини. При різних патологічних процесах товщина її змінюється.

Серед захворювань суглобів найчастіше зустрічаються інфекційні, ревматоїдні артрити, дегенеративно-дистрофічні артрити, нейродистрофічні ураження суглобів, асептичні артрозо-артрити.

Інфекційні артрити, які виникають гематогенним шляхом, називаються первинними, ті, що є продовженням процесу – вторинними. За кількістю уражених суглобів розрізняють моно- та поліартрити. До інфекційних артритів відносять ті артрити, що з’явилися після таких хвороб, як: грип, кір, скарлатина, віспа, гонорея, сифіліс, туберкульоз і т.д.

Інфекційним є гострий ревматичний та ревматоїдний поліартрит. Він зустрічається у людей молодого віку та у дітей і має перебіг із високою температурою тіла, сильним болем у великих суглобах, почервонінням шкіри, набряком м’яких тканин. Рентгенологічно: суглобові щілини розширені, остеопороз епіфізів слабо виражений. При хронічному ревматоїдному артриті суглобові щілини нерівномірно звужуються, остеопороз епіфізів дуже виражений, можуть бути осередки деструкції в епфізах, підвивихи, анкілози. Такі ж зміни рентгенологічно визначаються в суглобах і при колагенозах. Все частіше при діагностиці захворювань суглобів вдаються до КТ та МРТ. Ці методи допомагають виявити рідину у суглобовій порожнині, стовщення синовіальної оболонки, проліферативні зміни. При дослідженні хребта можна виявити контури і зміни у спинному мозку, грижі дисків, кісткові аномалії зі стенозом хребетного каналу та міжхребцевих отворів.

Дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів (артрози, деформуючі артрози) являють собою хронічні захворювання суглобів, що призводять до значних порушень функції.

У даний час виділяють три форми дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів:

1. Деформуючий артроз.

2. Дегенеративно-дистрофічне ураження з кістоподібною перебудовою згленованих кісток.

3. Асептичний остеонекроз.

Причиною захворювання є травми з пошкодженням суглобового хряща та поліартрити. Хворіють люди будь-якого віку, але найчастіше ті, хто з дитинства займався тяжкою фізичною працею чи великим спортом, внаслідок чого виникають множинні мікротравми.

Виділяють три стадії деформуючого артрозу:

¨ у І стадії висота суглобової щілини може бути дещо зниженою, з’являються кісткові розростання, переважно навколо суглобової западини. Кісткові розростання визначаються тільки у певних для кожного суглоба ділянках;

¨ у ІІ стадії, коли значно порушується функція суглоба, чітко виявляється зниження висоти суглобової щілини, крайові кісткові розростання навколо суглобової щілини, западини (головки);

¨ у ІІІ стадії характерним є те, що суглобові поверхні стикаються, виражені крайові кісткові розростання, виражений остеопороз та склероз суглобових кінців.

Функція суглоба порушується. Загострювання захворювання пов’язано з прориванням кіст у суглобі.

Існує форма обмеженого асептичного остеонекрозу, яка проявляється в ураженні невеликої субхондральної ділянки суглобового кінця внаслідок хронічного перевантаження і множинних мікротравм. Така ділянка відторгається у суглобову порожнину і перетворюється на “суглобову мишу”, а іноді розсмоктується чи зазнає фрагментації, фіксується у суглобовій порожнині, або вільно переміщується в ній.

Асептичний некроз епіфізів кісток, що виникає у дітей, називають остеохондропатією. Це відбувається в результаті порушення кровопостачання епіфізів довгих кісток внаслідок перевантаження чи інших несприятливих факторів. Найчастіше трапляється остеохондропатія головки стегнової кістки (хвороба Пертеса), рідше – головок ІІ і ІІІ плеснових кісток (хвороба Келлера). Захворювання починається поступово, з’являється незначний біль, припухлість м’яких тканин, обмеженість рухів при навантаженні.

В рентгенологічній картині остеохондропатій розрізняють стадії: некрозу, компресійного перелому,фрагментації,відновлення,деформації. Рентгенологічно в першій стадії – некрозу – виявляються посилення тіні кіркової речовини ближче до суглобової поверхні, деформацією суглобової поверхні, розширення суглобової щілини, затримка процесів скостеніння.

В другій стадії внаслідок множинних компресійних переломів спостерігається сплющення епіфізів.

В третій стадії – після розсмоктування некротичних ділянок виявляється чергування просвітлень і затемнень.

В четвертій стадії структура епіфіза відновлюється, але деформація суглобових кінців кісток та нерівномірне розширення рентгенівської суглобової щілини зберігається на все життя.

Серед системних захворювань скелета (колагенози), які виявляються за допомогою рентгенівського методу, розрізняють групу, пов’язану з недосконалими хондро- і остеогенезом. В цю групу входить багато різних видів. Суть процесу полягає в різному гальмуванні або неправильному розвитку хрящової тканини в ділянках метаепіфізарних зон росту. Скелет розвивається негармонійно, що часом призводить до непропорційного росту.

Для недосконалого остеогенезу характерні такі захворювання, при яких змінюється структура кісток: розріджується або ущільнюється. Це такі захворювання, як мармурова хвороба (вроджений гіперостоз), мелореостоз, остеопойкилія.

Мармурова хвороба або вроджений остеосклероз – системне захворювання, причиною якого є глибоке порушення мінерального обміну, внаслідок чого компактна речовина надмірно розвивається та заповнює кістковомозкову порожнину. Уражуються череп, хребці, кістки таза. Часто зустрічаються патологічні переломи. Виражені клінічні ознаки: біль, деформація кінцівок, гіпохромна анемія, збільшення печінки і селезінки. Рентгенологічно – кістки безструктурні, мають вигляд мармуру, кістковомозкова порожнина не простежується.

Переглядів: 1369