Цей критерій є поширенням критерію Т Вілкоксона на більше, ніж 2, кількостей умов виміру. Однак тут ми ранжуємо не абсолютні величини зсувів, а самі індивідуальні значення, отримані даними дослідженими в 1, 2, 3 і т. д. замірах.
Наприклад, якщо у досліджуваного в першому вимірі визначена швидкість проходження графічного лабіринту 54 сек, у другому вимірі – 42 сек, а в третьому вимірі – 63 сек, то ці показники отримають ранги, відповідно, 2, 1, 3, оскільки меншому значенню, отриманому в другому вимірі, ми нарахуємо ранг 1, середньому значенню, отриманому в першому вимірі – ранг 2, а найбільшому значенню, отриманому в третьому вимірі – ранг 3.
Після того, як всі значення будуть проранжовані, підраховують суми рангів за стовпцями для кожного з проведених вимірів.
Якщо відмінності між значеннями ознаки, отриманими в різних умовах, випадкові, то суми рангів за різними умовами будуть приблизно рівні. Але якщо значення ознаки змінюються в різних умовах якимось закономірним чином, то в одних умовах переважатимуть високі ранги, а в інших – низькі. Суми рангів будуть достовірно відрізнятися між собою. Емпіричне значення критерію χr2 і вказує на те, наскільки відрізняються суми рангів. Чим більше емпіричне значення χr2, тим більш істотні відмінності сум рангів воно відображає.
Якщо χr2 дорівнює критичному значенню або перевищує його, відмінності статистично достовірні.
Мал.1.7. Графіки змін ранжованих показників часу вирішення анаграм