Біноміальний критерій m дозволяє оцінити, наскільки емпірична частота ефекту, який нас цікавить перевищує теоретичну, середньостатистичну або якусь задану частоту, яка відповідає ймовірності випадкового вгадування, середньому відсотку успішності у виконанні даного завдання, допустимому відсотку помилок і т.п.
Біноміальний критерій незамінний, якщо в наявності 2 умови:
а) обстежена лише одна вибірка досліджуваних, і немає можливості або сенсу ділити цю вибірку на дві частини з метою подальшого застосування критерію φ*, так як для нас з якихось причин важливо дослідити частоту повторювання ознаки у вибірці в цілому;
б) в досліджуваній вибірці менше 30 досліджуваних, що не дозволяє нам застосувати критерій χ2.
Якщо в нашій вибірці більше 30 досліджуваних, ми все ж можемо використовувати критерій m і тим самим заощадити час на підрахунку χ2.
Емпірична частота спостережень, в яких проявляється ефект, який нас цікавить, позначається як m. Це і є емпіричне значення критерію m.
Якщо mемп дорівнює або перевищує mкр, то відмінності достовірні.
Мал. 1.14. Порівняння емпіричної та теоретичної частот.