Атріо-вентрикулярна блокада.

Атріо-вентрикулярна блокада – це порушення провідності електричного імпульсу від передсердь до шлкночків через атріо-вентрикулярний вузел.

Причини виникнення :

1) гострий інфаркт міокарду;

2) передозуванні медикаментами (серцевими глікозидами, блокаторами Са каналів, ß-адреноблокаторами);

3) міокардит.

Класифікація:

Атріо-вентрикулярна блокада І ступеню –стійке збільшення часу проведення імпульсу через А-В вузел.

Зміни на ЕКГ:

n тривалість інтервалу р-q більше 0,2с .

Атріо-вентрикулярна блокада ІІ ступеню –частина імпульсів не проводиться до шлуночків. Виділяють 2 види :

1) Мобітц І , зміни на ЕКГ:

n поступове збільшення інтервалу р-q закінчується випадінням одного шлуночкового комплексу qRS .

2) Мобітц ІІ , зміни на ЕКГ:

n інтервали р-q постійні, можуть бути нормальними або збільшеними;

n випадіння одного шлуночкового комплексу qRS відбувається раптово.

Атріо-вентрикулярна блокада ІІІ ступеню –характеризується тим, що жоден імпульс не доходить з передсердь до шлуночків.

Зміни на ЕКГ:

1) зубці р не повязані з шлуночковими комплексами qRS і реєструються з певною частотою ( 60-90 за хвилину );

2) шлуночкові комплексі qRS реєструються на одній відстані один від іншого з частотою 20-50 за хвилину;

3) шлуночкові комплекси qRS в залежності від рівня виникнення можуть бути нормальними або деформованими.

Клініка :

1) при І ступені може бути безсимптомний перебіг;

2) при ІІ – ІІІ ступені : біль у грудях, зниження АТ, затруднення дихання, порушення свідомості;

3) ЧСС завжди менше 60 за хвилину.

Лікування :

1) атропіну сульфат по 1 мг в/в повільно через 3-5 хвилин до загальної максимальної дози 0,04мг/кг (3-4мг);

2) тимчасова електрокардіостимуляція при порушеннях гемодинаміки ;

3) планове вживлення електротрансплантанту при неефективності медикаментозної терапії.

Найбільш небезпечне ускладнення А-В блокади – це виникнення судомного синдрому (синдрому Морган’ї-Адамса-Стокса ), який проявляється :

1) втратою свідомості;

2) появою судом;

3) можлива короткочасна асистолія (6-9 сек);

4) з’являється дифузний ціаноз;

5) ЧСС менше 30 за хвилину.

Лікування :

1) найбільш ефективним заходом лікування є негайна електрокардиостимуляція (вживлення електрокардіостимулятора);

2) введення атропіну малоефективне;

3) тимчасовий клінічний позитивний ефект може дати використання : ізадрину (таб.5 мг під язик), алупенту (1 мл 0,05% розчину в/в або в/м).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фібриляція шлуночків.	\|	Ішемічні хвороби серця.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.