ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ СІМЕЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Психоаналітична сімейна терапія вважається історично першим напрямком сімейної терапії.(аналіз істогріі малеького Ганса і робота з його сімєю Фрейда).Психодинамічний напрямок справив вплив на розвиток сімейної психотерапії.Класичний психоаналіз орієнтований на вивчення і лікування окремої людини,а не сімї в цілому.

Сімейні порушення – симптоми, що відображають індивідуальну психологію. Внутрішньосімейні конфлікти є в першу чергу інтерперсональними,особистісними.

Причиною сімейних конфліктів є ранній негативний життєвий досвід, детермінанти неефективної взаємодії лежать у сфері несвідомого.

Терапевт займає активну позицію,не тільки інтерпретиучи несвідомі переживання членів сімї, а й директивно втручаючись в сімейну взаємодію. Можливі різні комбінації членів сімї, що проходять терапію.

Завдання терапії – досягнення інсайту,усвідомлення того, як не вирішені в минулому проблеми вплмвають на взаємини у сімї в даний момен і як звідси виникають невротичні симптоми і неконструктивні способи адаптації.

Цілі – змінити учаснмків психотерапії таким чином, щоб вони могли взаємодіяти як цілісніздорові особистості на базі актуальної реальності, а не на базі неусвідомлюваних образів минулого.

Відносини з дітьми розглядаються з точки зору теорії обектних відносин,теорії привязаностей.Важлива проблема у взаєминах з дітьми – приписування одній якостей,якими володіє інша.(перенос) Нездатність батьків визнати,що їх дитина – окрема істота іноді приймає крайні форми, що призводить до психопатології.Розлади особистоті батьків заважають визнати потребу дитини в незалежності.

Подружні відносини описують як результат несвідомої фантазії.Ми вступаємо в шлюб з партнером,що володіє і низкою реальних особливостей і тими, які ми сподіваємося знайти.(взаємна проективна ідентифікація,невротична комплементарність,взаємна адаптація). Шлюб має три рівн усвідомлення: 1)сформульований,хоча і не завжди почутий,2)усвідомлюваний,але не сформульований,через побоювання гніву і неприйняття, 3)несвідомий.

Делінеація-батьківські дії і твердження,які передаютьдітям уявлення батьків.

Метафори для опису психоаналітичного лікування – глибина і розтин.

Використовують техніки:конфронтація,прояснення інтерпретації,опрацювання.Найважливіша інтерпретація.Також використовуються техніки поліпшення комунікативних здібностей.

Психоаналітичне лікування не тільки за рахунок інстайту,скільки за рахунок зниження захисних реакцій. Спроба дістатися витіснений зміст часто викликає опір, часто у формі переносу. У сім'ї опір носить колективний характер і частіше проявляється більш відкрито, ніж в індивідуальній терапії. Фактично метою будь-якого виду психоаналітичної терапії є аналіз опору і спроба за допомогою перенесення встановити зв'язок між минулим і сьогоденням.Терапевт допомагає подружжю пропрацювати інтроекціі своїх батьків, що дозволяє їм зрозуміти, як сьогоднішні труднощі зародилися з несвідомої спроби закріпити старі конфлікти їх батьківських сімей.

Таким чином, психоаналітики, що працюють з сімейними парами, досліджують подружжя у чотирьох напрямках: (1) внутрішні переживання, (2) історія цих переживань, (3) те, як партнер викликає ці переживання, і, нарешті, (4) те, як обстановка терапевтичного сеансу і участь терапевта може впливати на те, що відбувається між партнерами. В даний час такий психоаналітичний підхід, що вимагає великих зусиль і величезних витрат часу як з боку психотерапевта, так і клієнтів, вважається економічно недоцільним, хоча і досить ефективним.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНШІ НАПРЯМКИ	\|	ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШКОЛИ ПАЛО-АЛЬТО

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.