Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



СІМЕЙНА СИСТЕМНА ПСИХОТЕРАПІЯ

Найбільші представники сімейної системної психотерапії - Мара Сельвіні-Палаццолі, Луїджі Боськоло, Джан-Франко Чеккіні, Джей Хейлі, Клу Маданес, Сальвадор Минухин, Хана Вайнер, Аллан Куклін, Джіл-Горів Варні та ін.

Одним з досягнень системного підходу є те, що він дозволив визначити системний характер поведінки, не прагнучи при цьому до уточнення переваг тієї чи іншої психологічної теорії. Системний підхід, підкреслюючи, таким чином, спільність системних принципів поведінки, відрізняється теоретичної «нейтральністю». Системні поняття можуть бути використані для аналізу феноменів будь-якого рівня організації, а також для опису будь-якої поведінки, що має системний характер.

Сімейна система - це група людей, пов'язаних загальним місцем проживання, спільним господарством, а головне - взаєминами. Те, що відбувається в сім'ї, часто не залежить від намірів і бажань людей, що входять в цю систему, тому що життя в сім'ї регулюється властивостями системи як такої. Такий психотерапевтичний підхід стверджує, що наміри і вчинки людей вторинні і підкоряються законам і правилам функціонування сімейної системи. Це - так званий принцип тотальності системи.

У практиці сімейної психотерапії дуже важливо зрозуміти людину в контексті сімейної системи та, у свою чергу, зрозуміти сім'ю в контексті її соціального оточення. Настільки ж важливо зрозуміти, яким чином кожна підсистема взаємодіє з іншими, формуючи разом з ними цілісну систему. Психотерапевт повинен вміти сприймати системні феномени різного порядку і вибирати з них ті, вплив на які може призвести до змін. З точки зору системних уявлень стара дилема про те, хто є основним «джерелом» проблем або з ким в першу чергу слід працювати (з індивідом або з суспільством), втрачає всякий сенс. Сімейний підхід передбачає, що всі без винятку системи і складові їх підсистеми роблять один на одного взаємний вплив. Завдання психотерапевта - виявити певні підсистеми і суперсистеми, які впливають на ту систему, з якою він працює. З системного підходу випливає, що зміна в цих підсистемах і суперсистемах (у тому випадку, якщо вони не втрачають зв'язку з тією системою, з якою проводиться основна робота) тягнуть за собою і відповідні зміни в самій системі.

Всі живі системи мають певні структурні, функціональні та динамічні характеристики. Структуру системи можна визначити як її «статичну організацію в тривимірному просторі». Функція системи тісно пов'язана з поняттям процесу і позначає впорядковане подія, що має тенденцію до повторення з певною регулярністю.

Розвиток (динаміку системи) можна визначити як протікає в часі рух системи у бік диференціації складових її елементів. Слід підкреслити, що тріада основних властивостей системи характеризується і взаємозалежністю, тому в кожен момент часу «історія породжує структуру, а структура обумовлює певну функцію».

Щоб оцінити характерні для сімейної системи процеси зворотного зв'язку, психотерапевт повинен визначити:

• кордону, в межах яких ці процеси протікають;

• членів сім'ї, їх ролі та «місця входу» в систему;

• тих, хто передає і отримує інформацію;

• кому вона адресується;

• зміст повідомлень;

• характер інтерпретації надходить інформації з боку тих, хто має доступ до каналів її надходження;

• засоби передачі та отримання інформації і систему її кодування;

• методи метакомунікації;

• способи зворотного зв'язку і те, як вони впливають на характер відповідей системи на отриману інформацію.

Основними принципами системної сімейної терапії є:

1) висування терапевтичної гіпотези;

2) принцип циркулярної;

3) нейтральність;

4) позитивне тлумачення симптомів або проблем клієнта і його сім'ї (Selvini-Palazzoli et al., 1978).

Виходячи з цих принципів, формулюються основні кроки сімейної системної психотерапії (Ейдеміллер, 1994):

1) об'єднання психотерапевта з сім'єю, приєднання його до пропонованої сім'єю структурі ролей;

2) формулювання психотерапевтичного запиту;

3) реконструкція сімейних відносин;

4) завершення психотерапії і від'єднання.




Переглядів: 2219

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЕКСПЕРІЕНЦІАЛЬНА СІМЕЙНА ТЕРАПІЯ | СТРАТЕГІЧНА СІМЕЙНА ПСИХОТЕРАПІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.