Поняття, структура та функції правосвідомості

В будь-якому груповому утворенні існує багато різноманітних форм суспільної свідомості: політична, економічна, моральна, естетична, етична, релігійна, в тому числі і правова.

Свідомість –одна ізосновних категорій фолософської, соціологічної, психологічної наук, яка свідчить про людську здатність ідеального сприйняття у мислених образах оточуючої її об’єктивної дійсності. Вона притаманна суспільно розвинутій істоті - людині, яка має високоорганізовану нервову систему, мову та багатовіковий досвід виробничої практично-розумової діяльності. Свідомість має форми: індивідуальну (особиста) та громадську (суспільну). До другої відносяться специфічні способи відображення суспільного битія, яка має форми: науку, філософію, мистецтво, мораль, релігію, політику, право тощо.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей (Копєйчиков В.В.).

Правосвідомість це в першу чергу розуміння права, сукупність уявлень та відчуттів, яка відбиває відношення людини до чинного та до бажаного права.

Правова свідомість має:

1. спільну з правом природу,

2. похідна від існуючих економічних відносин,

3. формується під впливом об’єктивних потреб та інтересів суспільства, різноманітних соціальних груп,

4. динамічно розвивається під впливом мінливих об’єктивних умов та процесів,

5. є складовою частиною суспільної свідомості,

6. витримує на собі безпосередній вплив філософських, політичних і идеологічних поглядів.

Первісні уявлення про право містило в собі примітивні уявлення про порядок взаємовідносин між людьми міжособистого маштабу, відбивало суспільний порядок і не протиставлялося із обов’язками.

З появою держави і права в юридичному сенсі правовідносини стали розглядатися не як індивідульне, а як загальне явище, його зміст зазнає докорінних перемін та відбивається в нормах права. Правосвідомість стає формою суспільної свідомості, системою понять, уявлень, ідей про належний порядок правового регулювання громадського життя.

Правові погляди та переконання людей втілюються в нормах права, беруть участь у детермінації поведінки людей, всього процесу історичного розвитку людства, відіграють активну роль в суспільному житті. Вони є усвідомленням суспільством, соціальною групою чи особистістю загально значущих правил поведінки, які встановлюються державою, відбивають громадську оцінку добра, зла, справедливості чи несправедливості в існуючому правопорядкові, а також вказують на перспективи та напрямки подальшого розвитку права.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу — право як систему правових норм, правовідносини, законодавство, правову поведінку, і насамкінець, правову систему в цілому.

Правосвідомість не тільки відображує у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямовує суб'єктів права на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. Правосвідомість відбиває різні види суспільних відносин (економічних, політичних, духовних і т. ін.), що відображуються також і в інших формах суспільної свідомості. Тому правосвідомість активно взаємодіє з ними, взаємозбагачуючись.

Правосвідомість у суспільстві складається із:

1. Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (наукове) відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин. Сучасна правова ідеологія включає в себе, зокрема, концепцію поділу влад, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього права, теорії правової держави і громадянського суспільства, принципи демократизму, гуманізму, невідчуження природних прав людини тощо. Правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасності, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права. Тому правова ідеологія відображує глибинні, суттєві моменти характеристики державно-правових явищ.

2. На відміну від раціонального формування правової ідеології,правова психологіяутворюється стихійно на основі емпіричного, безпосереднього відображення суб'єктами правових відносин, правової поведінки у вигляді суспільної думки, переживань, почуттів, емоцій, оцінок і т. ін. Виникнення й існування правової психології пов'язане з властивістю людей безпосередньо чуттєво відображати правове середовище, емоційно реагувати на зовнішні щодо них правові явища. Тому правова психологія вияляється в почуттях, емоціях, настроях членів суспільства щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизовано. В структурі правової психології слід виділити:

1) сталі (правові звичаї, традиції, звички) і динамічні (настрої, почуття, переживання) складові;

2) пізнавальні (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) і емоційні (правові емоції, почуття, настрої) складові;

3) регулятивні (правові звички, традиції, звичаї) елементи.

На думку Комарова С.А. правова психологія виража’є психічне ставлення до права і правовим інститутам влючаючи такі елементи:

А) Громадський інтерес, мотиви діяльнолсті певних соціальних груп, які витікають із їх місця в структурі суспільства.

Б) Психологичний побут, звички, традиції, переконання, які притаманні певним соціальним групам суспільства.

В) Уявлення про право, яке сформувалося у соціальних групах під впливом їх психічного складу.

Г) Почуття, емоції та настрої, пов’язані із правом, які притаманні соціальним групам.

Д) Способи формування уявлень (настрої, почуття, емоції) – впливи, взаємовпливи тощо.

3. Поведінкову частину правосвідомості складають мотиви правової поведінки, правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають поведінку суб'єктів права, її напрямок, характер. Поведінкові елементи утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують раціональні і емоційні компоненти, є однією із складових частин правової поведінки. Поведінкові елементи правосвідомості безпосередньо виступають об'єктом і засобом правового регулювання, тому що впливати на поведінку людей можна через їх правосвідомість, формування відповідних мотивів і правових установок.

Функції правосвідомості — це головні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому. Основними функціями є:

1) когнітивна — пізнання правової дійсності, в результаті чого формуються правові теорії, концепції, ідеї, суб'єкти набувають правових знань;

2) правоутворююча — правосвідомість є джерелом права, правові нормативні акти виступають як форма зовнішнього виразу правосвідомості суспільства і законотворчих органів держави. Правові принципи, що є результатом правосвідомості, визначають основні якості норм права, форм і засобів правового регулювання;

3) регулююча — вплив права на суспільні відносини через правосвідомість суб'єктів права, їх правові знання, оцінки, почуття, мотиви і установки.

Структуру правової свідомості становлять три складові:

1. Правові знання.

2. Правові оцінки.

3. Правові установки.

Суб'єкт набуває правових знань у процесі відображення різних правових явищ, включаючи відомості про конкретні норми права, призначення правової надбудови, правового регулювання, ролі тих чи інших правозастосовчих і правоохоронних органів і посадових осіб держави тощо. Проте наявність певного обсягу правових знань ще не визначає істинного рівня правосвідомості, він конкретизується розумінням сутності права, правових норм, інших правових явищ, їх вимог, цілей, призначення. Необхідність і обсяг правових знань зумовлена включеністю суб'єкта в систему правових відносин. Набуття, засвоєння правових знань здійснюється за допомогою соціального і правового досвіду особи. Профільтровані крізь нього правові явища вимагають певного оцінного відношення, яке відображується в значущості, цінності як здобутих знань, так і правової дійсності з точки зору особи.

Роль правових оцінних уявлень виявляється у тому, що особа не просто прямо репродукує у своїх діях те, що моделюється у правових нормах, а критично оцінює, переосмислює їх у свідомості, співвідносить зі своїми поглядами про правове, обов'язкове, необхідне.

Одним з найбільш складних компонентів правосвідомості є блок правових установок, що відображують не тільки готовність до певної правової поведінки, але й схильність до певних уявлень, оцінки правових явищ, тобто правові установки впливають як на регулятивну, так і пізнавальну та оцінну функції правосвідомості. Правові установки особи утворюють ієрархічним чином структуровану систему, яка характеризується:

а) наявністю компонентів різної діаметрально протилежної значущості — позитивного і негативного відношення до права;

б) акцентуацією поведінкових (регулятивних) аспектів;

в) домінуючим значенням елементів обов'язкового, нормативного.

Рівні правових установок відповідають певним структурним елементам правової поведінки — для дій характерні правові звички, операцій — правові диспозиції, поведінки — ціннісні орієнтації.

Правосвідомість, правова культура особи виникають не самі по собі, а як результат процесу соціалізації, під яким розуміється входження індивіда в правове середовище, послідовне набуття ним правових знань, його залучення до правових цінностей і культурних надбань суспільства, процеси втілення культурних надбань в правомірній поведінці суб'єкта, його правовій активності, практичному перетворенні правовідносин в напрямку їх прогресивного, гуманістичного розвитку. Правова соціалізація може здійснюватися в різних формах — стихійного сприйняття права, цілеспрямованих правового виховання і самовиховання, нормативно-регулятивного впливу права, здійснення правової діяльності тощо. Однією з найважливіших форм правової соціалізації є правове виховання, складовими якого є юридичні види навчання, пропаганда і агітація, самовиховання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 12	\|	Правова культура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.03 сек.