Структура норми права

Питання про структуру норм права є одним з дискусійних у юридичній науці.

Найпоширенішою є ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція випливає з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки, і, по-третє, — закріплює певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Відповідно до вищенаведеного кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція — це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки (що повинен робити, або, навпаки, не робити адресат норми). Диспозиції можна поділити на такі види:

а) визначена диспозиція — закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть поводити себе лише так, як зазначено у нормі права, вони позбавлені можливостей для вибору іншої поведінки; б) не повністю визначена диспозиція — вказує лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб'єкти уточнюють свої права та обов'язки самостійно; в) відносно визначена диспозиція — вказує на права і обов'язки суб'єктів, але надає можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин.

Гіпотеза — це частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил, що встановлені в диспозиції. Гіпотеза відповідає на питання: коли? де? в якому випадку? за якої умови? Вона визначає можливості застосування норми (правил поведінки, що містяться у її диспозиції) до тих або інших умов, визначає межі чинності диспозиції. Тому відсутність або нечіткість викладення змісту гіпотези правової норми може призвести до невірної оцінки фактів, а значить — до довільних, не передбачених у праві, дій суб'єктів.

Визначена гіпотеза вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми. Не повністю визначена гіпотеза містить формулювання у загальній формі типу: "у необхідному випадку", а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними суб'єктами. Відносно визначена гіпотеза обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог.

Література наводить також поділ гіпотез на абстрактні та казуальні. Абстрактна гіпотеза — це гіпотеза, в якій умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків. А оскільки родові ознаки, що містить у собі абстрактна гіпотеза, явища досить стійкі, то і норми, що мають таку гіпотезу, характеризуються високою стабільністю. Казуальна гіпотеза визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки. Тому дія її поширюється на більш обмежене коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної гіпотези.

Санкція — це частина правової норми, що містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі. Мета санкції — створення тих або інших несприятливих наслідків для правопорушника. Ці наслідки можуть знайти вираз у різних формах: у примусі до здійснення певних дій; у визнанні недійсними певних діянь; у зміні правового статусу тих або інших суб'єктів та ін. При цьому характер санкцій залежить від урегульованих нормою суспільних відносин і, відповідно, від особливостей окремих галузей права, які включають ту чи іншу норму. Так, санкції норм державного права зводяться здебільшого до визнання недійсними певних діянь, що здійснювалися з порушеннями правових приписів, а санкції норм цивільного права — до заходів майнової відповідальності.

Визначена санкція вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника. Відносно визначена санкція вказує на декілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається, виходячи з особливостей конкретної справи.

Юридична література наголошує, що трьохелементна структура є однією з ознак, що відрізняє норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, ознаки і види норм права	\|	Місце норм права в системі соціальних норм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.