МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Особливості предмета порівняльного правознавства та його значення для юридичної теорії і практики
Залежно від завдань, які стоять перед конкретним порівняльним дослідженням права і пов'язаних з ним явищ, предметом його можуть бути, по-перше, правові системи та їх складові, які існували в далекому чи близькому минулому. По-друге, порівнюватись можуть реально чинні правові системи та їх складові. І, по-третє, порівнюватись можуть правові системи, які існували в минулому, з реально існуючими та їх окремими складовими. При цьому можуть порівнюватись як однотипові правові системи (внутрішньотипове порівняння), так і правові системи різних типів (міжтипове порівняння). Для порівняльно-правового дослідження не має значення, скільки систем воно охоплює. Вивченню можуть підлягати як всього дві системи чи їх окремі складові, так і світова правова система в цілому. Все залежить від мети, поставленої перед конкретним дослідженням. Єдиною умовою є співвідносність об'єктів, які порівнюються. У теорії і практиці склалося два підходи до здійснення конкретних порівняльно-правових досліджень: нормативний та функціональний. При нормативному (формально-юридичному) порівнянні вихідною точкою є подібні, як правило, в межах відповідних галузей права, норми, правові інститути, конкретні нормативно-правові акти. Метою дослідження є встановлення їх змісту, як і які конкретні суспільні відносини вони регулюють. Порівняння відбувається від норми права до відповідних суспільних відносин. У ході функціонального порівняння спочатку визначається певна соціальна проблема, а потім відшукується комплекс правових норм або інститутів, які їх вирішують. При цьому, на відміну від нормативного підходу, досліджується не стільки зміст конкретних норм права, як умови та ефективність застосування правил поведінки, встановлених відповідними нормами та інститутами. Вцьому разі порівняння відбувається від певного соціального факту до засобів і умов його правового врегулювання. Отже, при нормативному підході встановленню і порівнянню підлягають особливості змісту подібних норм та інститутів, а при функціональному — особливості процесу правового регулювання конкретних суспільних відносин. Найбільш продуктивним у порівняльно-правових дослідженнях є поєднання нормативного і функціонального порівнянь. При цьому, залежно від мети дослідження, рівнів та видів порівняння, у ньому будуть переважати елементи нормативного чи функціонального порівняння. У сучасних умовах розширюються контакти між різними народами і державами, а право, правова держава визнані невід'ємними складовими демократичного громадянського суспільства. Зважаючи на це, значення порівняльного правознавства для розвитку юридичної науки та вирішення актуальних проблем суспільного розвитку вбачається у тому, що воно: 1) сприяє глибокому вивченню вітчизняного й зарубіжного права, філософському усвідомленню його зміста та шляхів розвитку; 2) сприяє взаєморозумінню між народами і створенню найефективніших правових форм відносин у міжнародному спілкуванні; 3) вивчення явищ правової дійсності дає можливість вийти за межі національної правової системи і встановити, як конкретна правова проблема вирішується в інших країнах і на різних етапах їх розвитку, що уможливлює врахування як позитивного, так і негативного правового досвіду; 4) забезпечує галузеві юридичні науки матеріалами, які сприяють формулюванню узагальнень та висновків з більш широких позицій, ніж це можна зробити, спираючись лише на національну правову систему. Набуття незалежності та взятий Україною курс на проведення радикальних реформ у політичній, економічній та правовій сферах обумовлюють зростання значення порівняльно-правових досліджень для забезпечення подальшого розвитку нашого суспільства. Насамперед це стосується практичних, прикладних завдань, які постають перед порівняльним правознавством, — вивчення та узагальнення історичного й міжнародного досвіду правового будівництва з метою полегшення створення оптимальної системи правового забезпечення реформ в Україні. Отже, порівняльне правознавство слід розглядати як ефективний засіб забезпечення удосконалення національного права. Адже глибоке розуміння всіх переваг і недоліків власної системи права можливе лише за умови знання того, чим вона відрізняється і що є спільного з правом інших країн. Саме тому вивчення і порівняння досвіду правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності інших держав дає багатий матеріал для полегшення розуміння сутності і пошуку шляхів вирішення правових проблем своєї країни. Слід мати на увазі, що при використанні у процесі правотворчості даних порівняльно-правових досліджень трапляються труднощі такого характеру: 1) формально-організаційні — труднощі, пов'язані з пошуком і збиранням відповідних матеріалів, у тому числі мовні труднощі; 2) психологічні — полягають у необхідності переборення певних стереотипів, що сформувались як у суспільстві в цілому, так і в окремих осіб на основі знання і реалізації переважно національного права та відповідного теоретичного забезпечення; 3) прагматичні — труднощі в процесі формулювання готових висновків та моделей; 4) освітні — недостатня юридична підготовка осіб, що приймають участь у правотворчому процесі; 5) труднощі, пов'язані з браком часу. Тобто ситуації, за яких новий нормативний акт слід прийняти у максимально стислі строки, а на глибоке вивчення і узагальнення відповідного зарубіжного досвіду бракує часу. Але, незважаючи на це, велике теоретичне і прикладне значення правопорівняльних досліджень з необхідністю веде до їх суттєвої активізації в Україні.
Питання для засвоєння матеріалу:
1. За яких чинників виникло порівняльне правознавство? 2. Які школи порівняльного правознавства Вам відомі? 3. Які проблеми є найголовнішими у сучасному порівняльному правознавстві? 4. Що є об'єктом порівняльного правознавства? 5. У чому полягає сутність історичного та географічного підходів у правопорівняльних дослідженнях? 6. У чому полягає теоретичне і практичне значення порівняльного правознавства?
|
||||||||
|